|
Глибочок (Звенигородський район)
Глибочо́к — село в Україні, у Тальнівській міській громаді, Звенигородського району Черкаської області. Розташоване на річці Гірському Тікичу за 8 км на південний схід від адміністративного центру громади — міста Тального та за 12 км від залізничної станції Тальне. Площа населеного пункту 250 га, загальна площа земель, підпорядкованих сільській раді — 3 149 га. Населення — 634 особи, дворів 405 (на 1 січня 2007 року). Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках. ІсторіяПро те що люди мешкали на території нинішнього села ще в давні часи, говорять виявлені поблизу села залишки двох поселень трипільської культури та двох черняхівської культури. Одне з поселень трипільської культури, датоване початком IV тис. до н.е, розташоване на північ від села, займало площу близько 200 гектар. Село засноване орієнтовно в 1718 році, хоча в історичних документах Глибочок згадується ще в XVI столітті. Назва села походить від зміни висот місцевості, порізаної по обидва боки Гірського Тікичу глибокими ярами, де розташоване поселення. За однією з версій — початкова назва села — Глибоцьке.[2] До Жовтневого перевороту землі від Тального належали князю Долгорукову, біля села було два князівських господарства — економії «Одая» і «Фурманське». Село мало гарну церкву, монопольку(винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою), шинок і церковну школу на три класи. Працювала гуральня, від місця розташуваня якої пішла назва одного з кутків села — Хмелівка. У 1940 році колгосп «ОСО» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. За високі показники голову колгоспу Антонюка Харитона та агронома Ремінця Івана нагороджено срібною медаллю. У роки німецько-радянської війни 360 жителів села були мобілізовані до комуністичного війська, 145 з них загинули. 12 радянських воїнів загинули при відвоюванні села. У 1955 році в центрі села встановлено пам'ятник односельчанам, що загинули у війну. В 1986 році встановлений новий пам'ятник .  У післявоєнні роки почалася відбудова села. Побудовано всі необхідні виробничі приміщення, Будинок культури, школу, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, магазини, добротні будинки. Станом на 1971 рік в селі мешкало 1 240 людей. Колгосп «Радянська Україна» мав в користуванні 2 889,9 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 732,2 га орної землі. Господарство вирощувало зернові і технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 8,6 тисяч книг, пологовий будинок, кравецька майстерня, їдальня. СучасністьУ селі працює ПСП «Привітне», СФГ «Промінь», СФГ «Відродження», СФГ «Обрій», ТОВ «Промінь». На території села діють загальноосвітня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин. ОсобиНародилися
Світлини
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
