Голонасі́нні (Gymnospermae) — група насіннихрослин, що характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках шишок (звідки й назва групи). Етимологія: грец.γυμνόσπερμος — «голе насіння». Поширені голонасінні по всьому світу (за винятком Антарктиди), причому більшість, — особливо хвойних порід, — у помірному й субарктичному регіонах. В основному голонасінні — це дерева і кущі, рідко, лози, трав'янистих рослин серед них немає. Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою, — значний ароморфоз, що зумовив широке і швидке розповсюдження голонасінних рослин суходолом. Важливим пристосуванням для життя на суходолі є змога внутрішнього запліднення (без води). Пилок голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розташований відкрито насіннєвий зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини і забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння, але не одразу, а тільки через 12—15 місяців. Насіння має зародок з корінцем, бруньками і сім'ядолями, запас поживних речовин, та вкрите насіннєвою шкіркою.
Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші. Добре розвинений камбій сприяє росту стебла в товщину. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину. Це допомагає рослинам краще протистояти вітрам.
Це переважно вічнозелені рослини. Їхні листки живуть тривалий час й опадають поодинці, а не одночасно. В одних видів листки великі, розсічені, в інших — дрібні, найчастіше мають вигляд голок чи лусок.
У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин.
Рослини поділяються на дві великі групи, судинні рослини й несудинні рослини. Несудинні рослини не мають тканин, спеціалізованих для транспортування води та поживних речовин між різними частинами рослини. До них належать всі водорості, мохи і пов'язані організми. Судинні рослини мають такі транспортні системи. Вони включають переважну більшість звичних наземних рослин і можуть бути розділені на три основні групи залежно від основних особливостей репродуктивної системи. Найпростішими й найстарішими з них є папороті й пов'язані організми. Наступна група — це голонасінні (трохи більше 1000 описаних видів). Останньою і, безумовно, найчисленнішою групою є покритонасінні (близько 250 000 описаних видів). Голонасінні відрізняються від квіткових рослин тим, що насіння не укладене в зав'язь, а в одну з різноманітних структур, найбільш відома з яких — шишка. Сучасні голонасінні поділяються на 4 класи: саговникоподібні, гнетоподібні, гінкгоподібні, хвойні.
Дендрофлора України. Дикорослі і культивовані дерева і кущі. Голонасінні: Довідник / М. А. Кохно, В. Ш. Гордієнко, Г. С. Захаренко та ін. — К.: Фітосоціоцентр, 2001. — 207 с.
