|
Голубов Святослав Володимирович
Святосла́в Володи́мирович Голубов (нар. 1 листопада 1908, селище Довжанка, тепер місто Довжанськ Луганської області — ?) — український радянський діяч, начальник Головного управління будівництва Харківського економічного району. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання. Член-кореспондент Української академії будівництва і архітектури (1958). БіографіяНародився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1924 році робітником на шахтах Донбасу. У 1930 році закінчив гірничий факультет Донського політехнічного інституту. З 1930 року — на керівних посадах на шахтах Ростовської та Челябінської областей РРФСР; начальник відділу капітального будівництва сланцевого комбінату в Ленінградській області РРФСР. Потім працював у місті Ленінграді. У 1942—1943 роках — головний інженер будівництва, заступник головного інженера тресту «Коркіншахтобуд» Челябінської області РРФСР. У 1944—1946 роках — головний інженер тресту «Кизелшахтобуд» Молотовської області РРФСР. Член ВКП(б) з 1946 року. У 1946—1952 роках — головний інженер, начальник головного управління шахтного будівництва Міністерства вугільної промисловості східних районів СРСР. У 1952 — січні 1955 року — головний інженер, начальник шахтобудівного комбінату «Сталіношахтобуд» в місті Сталіно (УРСР). У січні — червні 1955 року — заступник міністра вугільної промисловості Української РСР з будівництва. У квітні 1956 — 31 травня 1957 року — 1-й заступник міністра будівництва підприємств вугільної промисловості Української РСР. Член-кореспондент Української академії будівництва і архітектури в 1956—1962 роках (під час її існування). У червні 1957 — березні 1961 року — 1-й заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Сталінського економічного адміністративного району. Звільнений з посади «за станом здоров'я». У 1961—1963 роках — директор Південного науково-дослідного інституту промислового будівництва Української академії будівництва і архітектури. З 1963 року — начальник Головного управління будівництва Харківського економічного району. З 1966 року — начальник «Головхарківбуд» Міністерства будівництва СРСР. На 1975—1976 роки — заступник голови Державного планового комітету (Держплану) Української РСР. Потім — на пенсії. Нагороди
Твори
Джерела
|
||||||||||||||||
