У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Гончаренко .
Богда́н Анато́лійович Гончаре́нко ( 7 жовтня 1991 (19911007 ) Мелітополь , Запорізька обл. — 13 квітня 2015 , Авдіївка , Донецька обл. ) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни [ 1]
2010 року закінчив мелітопольське училище № 24. В часі війни мобілізований 11 серпня 2014 року, по тому кілька разів писав рапорти про переведення на фронт. Відряджений до зони бойових дій 29 березня 2015-го у складі зенітного розрахунку зведеного загону Повітряних сил ЗСУ. Далекомірник роти охорони 25-ї гвардійської бригади транспортної авіації .
13 квітня 2015-го під час одного з обстрілів терористами українських позицій (опорний пункт «Зеніт» ) поблизу Авдіївки уламок снаряда 120-мм міни влучив у ящики з набоями в бліндажі. Від вибуху загинули Богдан Гончаренко та Олексій Вовченко , Дмитро Гура , Василь Путаненко , Олександр Тищенко .
Упізнаний за експертизою ДНК. 22 червня 2015 року похований в Мелітополі .
Без Богдана лишилися батьки, маленький син, брат та сестра Олена.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[ 2]
1 вересня 2015 року на будинку Мелітопольського будівельного центру відкрито меморіальну дошку Богданові Гончаренку.
9 листопада 2016 року нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно)[ 3]
