|
Городниця (Коломийський район)
Горо́дниця — село в Україні, у Городенківській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської области, Україна. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Городенківської міської громади.[1] РозташуванняРозташоване у котловині Дністра [2]; має 316 господарств — з чудовими городами, що в них плекали помідори, виноград, абрикоси, кавуни, вишні, черешні, груші та яблуні. Археологічні знахідкиНа полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення. Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела. На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр. Публікації з археології Городниці
(Писано в Чикаго, 22 квітня 1972 року) Місцевості селаСело ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — однойменний "До Передіваня" , у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — під "Черлиною» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар'єри теребовельського пісковику та місця випалювання вапна).[3] За селом був цвинтар і стара церква (знищена), над рікою — дерев'яна церква. Поля ділились на: «Над Черлиною», «Городище», «Попри ліс», «Фільварок», «На могилі», «Над берізками» й «На куті». Ліси: «На Черлені», «Грабова», «Дубина», «Борсуки». Звірина дика: лиси, дикі кабани, зайці, кози, сарни; птахи: куропатки, перепелиці. В Дністрі ловили рибу: підуства, марена, судаки, вірозуб, щупак, сом, чечуга, бабки й колюки. На Городищі біля валів була оселя в давнину, а над водою мешкали рибалки; у пізніших роках село розмістилось над водою і прибрало назву Городниця. Всі дані подав Євген Бялий (уродженець села), упорядкував Осип Гаванський — кооперативний робітник в повіті. Село має дуже давню історію. Колись поблизу села була притсань за часів Римської імперії. А в часи СРСР до села курсували річкові катера . ЛегендиНавпроти села є ліс, який має статус заказника .Там є три скелясті височини. Соколова, Червона скала та Гнила скала. Перша тримала назву через те, що там тривалий час збирались однойменні птахи. Друга отримала назву через свій червоний колір . А гнила через те ,що зовні виглядає як гниле дерево. Біля тієї скали є вхід в печеру. Ніхто не знає її протяжності. Подейкують, що інший вихід аж біля Тернополя. За легендою під час монгольської навали там сховались жителі села Городниці .Вхід в печеру був дуже малий, тож монголи підпалили вогонь і пускали дим в ту печеру, так і загинули втікачі. А під час повстанського руху бандерівців, там біля печери заховались декілька бандерівців, жителів села. І будучи в одній частині села вистрілив танок в ту скалу і патріоти повмирали . ЛевІснує легенда ,що в одній з частин села "Острові", колись викопали золотого лева вагою 9 кг. Коротка історія6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa)[4]. Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу. До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна). У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»). 31 липня 1952 р. Городенківський райвиконком під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Більшовик» рішенням № 368 ліквідував Пробабинську і Передіванську сільради з приєднанням її до Городницької сільради. Під час вторгнення комуністів в село, було знищено куркульські родини, забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено. Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів, Кучмеїв, Коломийчуків, Бялих, Чермаків та інші. В селі активно діяли учасники ОУП УПА. На окраїнах села була родина ,де один з синів був учасником в битві Під Крутами . ПрізвищаУ селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки. Відомі людиНародилися
Померли
СучасністьНа сьогоднішній день більшість селян є заробітчанами в країнах Європи. А частина займається сільським господарством .Село має статус овочевої "столиці" в районі ,бо поставляє овочі в район та область.[6] Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
