|
Грубешівський повіт (Російська імперія)
Грубешівський повіт (рос. Грубѣшовский уѣздъ, пол. Powiat hrubieszowski) — адміністративно-територіальна одиниця Люблінської (1867—1912) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії (до 1918), УНР (1918) та Люблінського воєводства Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Грубешів. ПоложенняПовіт лежав у південно-східній частині Люблінської губернії[1]. Обіймав площу 1291,3 верст²[1]. Межував на півночі — з Холмським повітом, а на заході — зі Замостським і Красноставським повітами, на півдні — з Томашівським повітом, а на сході по річці Західний Буг — з Володимир-Волинським повітом Волинської губернії[3]. У північній та східній частині Грубешівського повіту було багато озер, боліт, торфовищ з дрібною рослинністю, через що вона була подібна до сусіднього волинського Полісся та заболоченої річкової долини Західного Бугу[4][3]. Далі на південь починалася горбиста місцевість із глинистим, частково чорноземним ґрунтом, що має спільні риси з прилеглою Волинню[3]. Серед ґрунтів переважав чорнозем[4]. Адміністративний поділ На 1882 рік у повіті налічувалося 13 гмін[3]. До повіту входили 2 міста (Грубешів, Дубенка) і 2 містечка (Городло, Крилів)[2][5]. За судовим поділом повіт поділявся на 4 округи з центрами в Ярославці, Грабовці, Дяконеві та Модринці[3]. У 1901 році повіт складався з 13 гмін, налічувалося 161 поселення, в яких було 9510 дворів (з них 7473 селянські)[1]. Станом на 1913 рік повіт складався з 14 гмін/волостей (додалась Довгобичівська волость)[5]:
ІсторіяУ 1866 році з Грубешівського повіту виділено Томашівський повіт[3]. Ухвалою другої Думи від 9 травня 1912 року (закон 23 червня 1912) Грубешівський повіт переданий з Люблінської губернії до новоствореної Холмської. НаселенняНаселення повіту переважно становили українці[4]. Місцеве населення здебільшого займалося землеробством[1]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 40 622 греко-католики, які розмовляли українською мовою[6]. Близько 1882 року в повіті налічувалося 78 226 осіб[3]. За переписом 1892 року в повіті проживало 101 852 особи (50 820 чоловіків і 51 032 жінки)[1]. У 1890 році наслення повіту становило 92 806 осіб, з них за волостями[7]:
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 101 392 особи[2]. Найбільші міста — Грубешів (10 639 осіб) і Дубенка (4 799 осіб)[2]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[9]:
У 1899 році було укладено 658 шлюбів, народилося 4230 дітей (1964 хлопчиків і 2266 дівчаток), померло 2136 осіб, природний приріст становив 2094 осіб[1]. У 1900 році в повіті проживало 115 488 осіб[7]. Близько 1901 року в повіті налічувалося 10 793 безземельних осіб (2441 родина)[1]. За переписом 1905 року у повіті було 14 сільських волостей, 2 міста, 4 селища, 176 сіл, 37 колоній, 150 фільварків і 7 окремих адміністративних одиниць, налічувалось 14 408 будинків і 124 590 мешканців, з них 65 359 православних, 34 279 римо-католиків (латинників і поляків), 20 276 юдеїв, 663 лютеран і 13 інших[10]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 65 105 православних і 48 238 римо-католиків[11]. ПромисловістьСтаном на 1880 рік, площа лісів становила 57 632 моргів (з них 4617 задіяні у лісовому господарстві), 3182 моргів землі було незаліснені, у селянській власності було 195 моргів, сервітутових земель — 2588 моргів, міські поселення обіймали 622 морги[3]. Близько 1901 року землі перебувало у приватній власності — 73 156 десятин, селянських наділів — 50 320 десятин, державні — 2314 десятин, міські — 5441 десятина[1]. Орних — 74 391 десятина, сінокосних і пасовищних — 20 656 десятин, лісних — 26 561 десятин, незручних — 2659 десятин[1]. Засівали озиму та яру пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку та особливо картоплю, яка слугувала основним продуктом харчування місцевого населення[1]. У 1899 році зібрано 388 000 четв. зерна та 436 270 четв. картоплі[1]. Фабрично-заводська промисловість була розвинена слабо через відсутність міст і торговельних шляхів[4]. Станом на 1882 рік, у повіті діяло є 20 заводів (загальна сума продукції 413 тис. рублів), з них 9 ґуралень (з вартістю виробництва 306 тис. рублів), один цукрозавод (62 тис. рублів), один паровий млин у Побережанах (28 тис. рублів), 6 малих броварень, одна дистилярня та дві медоваварні[4]. Близько 1901 року налічувалося 157 фабрик і заводів, на яких працювало 1072 осіб, виробництва становила до 2 млн рублів[1]. Найбільшим підприємством був цукровий завод[1]. Великого поширення мало візництво[4]. ІнфраструктураСтаном на 1882 рік у Грубешівському повіті діяло 72 початкові школи[3]. У 1901 році початкових шкіл державних було 73, церковних шкіл — 20, у яких навчалося 5020 учнів[1] На 1908 рік у повіті працювало 142 шкіл (92 державні та 50 прицерковних)[11]. Через повіт проходило відгалудження державного шосе[4]. РелігіяУ 1863 році на території повіту налічувалося 18 парафій Грубешівського деканату Холмської дієцезії Греко-католицької церкви: у Хижевичах, Черничині (філія в Масломичах), Городку-Надбужному, Голуб'ї, Гостинному, Грубешеві, Крилові (філія в Пригорілому), Мірчому, Модриню, Молодятичах, Неледові, Павловичах, Пересоловичах (філіїя в Богутичах та Гдешині), Підгірцях (філія в Гоздові), Сліпчому (філії в Чомові та Мінянах), Шиховичах (філія в Малкові), Теребіні та Вербковичах[3]. Пізніше Грубешівський деканат переведений у православну церкву[3]. Станом на 1882 рік до Грубешівського деканату Люблінської дієцезії Римо-католицької церкви належало 8 парафій: у Дубенці, Грабовці, Городлі, Грубешеві, Крилові, Монятичах, Тріщанах і Уханях[3]. 1901 року в повіті налічувалося 37 православних церков, 7 римо-католицьких костелів і декілька єврейських синагог[1]. У 1906/1907 роках у повіті діяло 63 православних церков і 8 римо-католицьких костелів[11]. Див. також
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
