Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Губенко Валерій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Губенко.
Валерій Олександрович Губенко
Народження25 січня 1939(1939-01-25)
Київ
Смерть19 лютого 2000(2000-02-19) (61 рік)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаУкраїна Україна
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1958–2000
Звання Генерал армії України
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Червоної Зірки Орден Червоного Прапора
CMNS: Губенко Валерій Олександрович у Вікісховищі

Валерій Олександрович Губенко (25 січня 1939, Київ — 19 лютого 2000) — український військовий діяч, генерал армії України.

Біографічні відомості

Народився 25 січня 1939 року в Києві. Працювати почав в Мелітополі. В 1958 році був призваний в прикордонні війська. Служив в Грузинському прикордонному окрузі. В 1959 році вступив до Алма-Атинського прикордонного училища, яке закінчив у 1963 році. Служив в Закавказькому прикордонному окрузі. В 1971 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. В 1980 році був переведений в Північно-Західний прикордонний округ. У 1984 році закінчив академію Генерального штабу і служив начальником штабу Тихоокеанського прикордонного округу, потім начальником військ Забайкальського прикордонного округу, а в 1990 році був призначений начальником військ Західного прикордонного округу, управління якого дислокувалося у Києві.

З 1991 року на дійсній військовій службі у Державному комітеті у справах охорони державного кордону України. З 27 жовтня 1992 року голова комітету[1]. З травня 1995 по жовтень 1998 року — генеральний інспектор Генеральної військової інспекції при Президентові України. З 14 жовтня 1998 року- Голова Державної служби експортного контролю України[2].

Жив у Києві. Помер 19 лютого 2000 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Могила Валерія Губенка

Нагороди

Нагороджений радянськими орденами Червоної Зірки (березень 1975 року), Червоного Прапора (березень 1990 року), українським орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (листопад 1996 року).

Про Губенка В. О. в художній літературі

1. До 60-ліття Валерія Олександровича Губенка, вірші заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова, книга «Друзям», Київ: «ЛОГОС», 2003, с.с.145-149[3]:

Меморіальна дошка на честь Губенка Валерія Олександровича на вул. Володимирській, 30 у Києві

Пам'ять

Восени 2001 року його ім'ям названа застава «Лівадія» Сімферопольського прикордонного загону[4].

У 2011 році в Києві на будівлі Державної прикордонної служби України по вулиці Володимирській, 30, встановлено меморіальну дошку Валерію Губенку (бронза, граніт; барельєф)[5].

Примітки

  1. ↑ Постанова Верховної Ради України № 2733-XII від 27 жовтня 1992 року. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.
  2. ↑ Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.
  3. ↑ Володимир Миколайович Мельников, Друзям = Моим товарищам = To my friends, Електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України, інв.нр.2956316:кх, інв.нр 2827508:кх. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 3 липня 2014.
  4. ↑ Сайт Державної прикордонної служби України[недоступне посилання з липня 2019]
  5. ↑ Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Kembali kehalaman sebelumnya