У 1942 році закінчив експлуатаційний факультет Одеського інституту інженерів водного транспорту (у 1941 році разом з інститутом був евакуйований до міста Самарканда Узбецької РСР).
У 1942—1943 роках — змінний механік, начальник групи механізації Мурманського морського торгівельного порту.
У 1943 році переведений викладачем у Владивостоцький морський технікум, але через кілька місяців знову повернувся до фронтового Мурманська. У 1944—1945 роках — начальник відділу механізації порту, у 1945—1946 роках — секретар партійного бюро порту, у 1946—1949 роках — в.о. головного інженера Мурманського морського торгівельного порту.
У 1949—1951 роках — студент Військово-морської академії кораблебудування і озброєння імені Крилова в Ленінграді.
У 1951—1953 роках — начальник Холмського морського порту Сахалінської області.
У 1953—1955 роках — начальник Корсаковского морського порту Сахалінської області.
У 1955—1960 роках — начальник Сахалінського морського пароплавства Міністерства морського флоту СРСР.
У 1960—1962 роках — начальник управління кадрів Міністерства морського флоту СРСР.
У 1962—1966 роках — заступник завідувача відділу транспорту і зв'язку ЦК КПРС.
У 1966 — 14 січня 1970 року — 1-й заступник міністра морського флоту СРСР.
14 січня 1970 — 27 вересня 1986 року — міністр морського флоту СРСР.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 вересня 1977 року за видатні заслуги в підготовці і здійсненні експериментального рейсу атомного криголама «Арктика» в район Північного полюса та проявлені при цьому мужність і героїзм керівнику експериментального рейсу, міністру морського флоту СРСР Гуженку Тимофія Борисовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
З вересня 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.
Помер 10 серпня 2008 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.
