Гулаки

Гулаки́ — український козацько-старшинський, згодом шляхетський рід 16—19 століть.

Походження прізвища

Ім'я Гулак вперше з'являється у реєстрі козаків 1649 року в козака корсунського полку Гулака Кошмученка. У тому же реєстрі називається прізвище козака Івана Гулака з черкаського полку.^[1] Інша згадка про Гулаків, а саме про Максима, кошового отамана чи навіть гетьмана початку 1640-х років, є в деяких пізніх українських літописах, однак вона є малодостовірною.^{[джерело?]} Походить ймовірно від слова «гуляка», що значило «крикун». Можливо, також походження від «гулак» - великий вареник, начинений маком.^[1]

Найвідоміші представники роду

Родоначальником роду Гулаків вважається Іван, котрий був генеральним обозним (1669—1674) часів гетьмана Петра Дорошенка, брав участь у посольствах до Кримського ханства. У лютому 1674 року боронив Черкаси від лівобережного гетьмана Івана Самойловича, але під тиском переважаючих сил капітулював і перейшов на бік переможця. 1675 року знову брав участь у посольстві до Криму. Упродовж 1679—1682 років — обозний Переяславського полку.

Нащадки Івана Гулака посідали маєтності у Переяславському полку і обіймали досить високі посади. Так, Іван був полковим обозним (1710—1715), наказним полковником (1715). Сотниками другої Переяславської сотні були Євстафій (1709, 1724, 1728—1739), Іван Євстафійович (1739—1770), полковими осавулами — Іван Іванович і Федір Іванович (1782—1783).

На гербі Гулаків було зображено лук із натягненою стрілою (польсько-український герб «Лук»).

У 19 столітті рід Гулаків (уже дворянський) та споріднений із ним рід Гулаків-Артемовських дали чимало визначних громадських і культурних діячів, серед яких були Микола Іванович Гулак, Петро Петрович Гулак-Артемовський, Семен Степанович Гулак-Артемовський.

У 21 сторіччі один із найвідоміших представників цього роду є Депутат Київської Міської Адміністрації Сергій Артеменко, його батько Віктор Артеменко, прямий нащадок цього роду також обидва чоловіки народилися в Городище, Кіровоградсьої області. ^[2]

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Чучка, П. П. (2011), Слов'янські особові імена украïнців: історико-етимологічний словник, Ліра, с. 142, ISBN 978-617-596-041-7, архів оригіналу за 5 вересня 2014, процитовано 5 вересня 2014 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
↑ Невідомий Гулак Артемовський.

Література

Мицик Ю. А. Гулаки [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 249.
Антонович В. Коротка історія Козаччини. — Вінніпеґ — Давфін, 1972; К., 1991.
Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. — Нью-Йорк, 1985.
Лукомский В. К., Модзалевский В. Л. Малороссийский гербовник. — К., 1993.
Кривошея В. В. Українська козацька старшина. — Частина 1. — К., 1997.

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[chuchka-1] а ^б Чучка, П. П. (2011), Слов'янські особові імена украïнців: історико-етимологічний словник, Ліра, с. 142, ISBN 978-617-596-041-7, архів оригіналу за 5 вересня 2014, процитовано 5 вересня 2014 {{citation}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)

[2] Невідомий Гулак Артемовський.

[1]

[2]