Гуржій Іван Олександрович

Гуржій Іван Олександрович
Народився	15 вересня 1915(1915-09-15)[1]  Худяки, Черкаський район, Україна
Помер	31 жовтня 1971(1971-10-31)[1] (56 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	історик
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Галузь	історія, джерелознавство
Заклад	Інститут історії України НАН України Інститут педагогіки НАПН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Науковий керівник	Гуслистий Кость Григорович
Аспіранти, докторанти	Слабєєв Ігор Семенович Пінчук Юрій Анатолійович
Членство	НАНУ
Діти	Гуржій Олександр Іванович
Нагороди
член-кореспондент АН УРСР

Гуржій Іван Олександрович (* 15 вересня 1915, с. Худяки, тепер Черкаського району Черкаської обл. — † 31 жовтня 1971, м. Київ) — дослідник історії України XVIII-XIX ст., джерелознавець, доктор історичних наук (1953), професор (1955), член-кореспондент АН УРСР (1958). Син — Гуржій Олександр Іванович — відомий український історик.

1932–1934 — після закінчення короткотермінових педагогічних курсів — учитель Леськівської семирічної школи (нині с. Леськи Черкаського р-ну Черкаської обл.)

1936 — вчитель Врадіївської зразкової середньої школи (нині смт. Врадіївка Миколаївської обл.).

1934–1936 навчався на мовно-літературному факультеті Черкаського і Полтавського педагогічних інститутів.

1941 закінчив історичний факультет Одеського державного університету.

Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. (брав участь у боях на Південно-Західному та Білоруському фронтах).

1945–1948 — аспірант Інституту історії АН УРСР.

1948 — молодший науковий співробітник, 1948–1955 — старший науковий співробітник відділу історії капіталізму Ін-ту історії АН УРСР.

1955–1958 — завідувач відділу історії феодалізму, з 1958 — заступник директора Ін-ту історії АН УРСР з наукової роботи. 1953–1955 — завідувач відділу методики історії Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (за сумісництвом).

1961–1963 — заступник голови Відділу суспільних наук АН УРСР, потім академік-секретар Відділу економіки, історії, філософії та права (1963-1968), член Президії АН УРСР (до 1968).

1969–1971 — завідувач відділу історіографії та джерелознавства Інституту історії АН УРСР.

Кандидатська дисертація — «Повстання турбаївців (1789–1794 рр.)» (1948, науковий керівник — канд. іст. наук, доц. К. Г. Гуслистий).

Докторська дисертація — «Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини XIX ст.» (1953).

У різний час був головою «Єдиного наукового студентського товариства» Одеського університету, членом бюро історичної секції, членом правління Київської міської організації товариства «Знання», правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, президентом правління Українського товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами тощо.

Працював у складі Національного комітету істориків СРСР. Автор близько 300 наукових праць, в яких висвітлюються соціальні рухи, розклад феодально-кріпосницької системи системи, розвиток промисловості, сільського господарства, торгівлі, зародження робітничого класу.

Підготував 30 кандидатів і 8 докторів наук (серед них — І. С. Слабєєв, Ю. А. Пінчук та ін.), 1960–1964 рр. — член Експертної комісії ВАК СРСР.

Брав участь у роботі редколегій багатьох наукових і науково-популярних виданнях, у тому числі багатотомних, серед яких: «Українська радянська енциклопедія» (1-ше вид.), «Український радянський енциклопедичний словник», «Радянська енциклопедія історії України», «История СССР с древнейших времен до наших дней» і т. ін.

Член КПРС з 1954 р.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971).

• Повстання селян в Турбаях (1789–1793). — К., 1950.

• Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини XIX ст. — К., 1954.

• Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту (80-х років XVIII ст. до 1861 р.). — К., 1958.

• Боротьба трудящих України проти соціального і національного гніту в період капіталізму. — К., 1958 (у співавт.)

• Зародження робітничого класу України (кінець XVIII — перша половина XIX ст.). — К., 1958.

• Устим Кармалюк: Іст.- біогр. нарис. — К., 1960 (у співавт.).

• В. І. Ленін про найважливіші питання історії Ук-раїни. — К., 1960 (у співавт.).

• Т. Г. Шевченко — революціонер-демократ. — К., 1961 (у співавт.).

• Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVII ст. до 1861 року). — К., 1962.

• Семен Гаркуша: [Видатний ватажок селян, антикріпосницької боротьби 60-80-х років XVIII ст.]. — К., 1962.

• Тарас Шевченко про героїчне минуле України. — К., 1964.

• Боротьба трудящих України за соціальне і національне визволення (XIV-XIX ст.). — К., 1967 (у співавт.).

• Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х років XIX ст. — К., 1968.

• Видатні радянські історики. — К., 1969 (у співавт.).

• Фрідріх Енгельс про Україну. — К., 1970.

• Героїчне минуле і славне сучасне робітничого класу України. — К., 1971 (у співавт.).

З нагоди 90-річчя від дня народження Івана Олександровича Гуржія було започатковано проведення конференції «Гуржіївські історичні читання» та видання її матеріалів.

На початок осені 2012 р. заплановано вихід вже П'ятого випуску Збірника наукових праць «Гуржіївські історичні читання».

• Профіль на сайті Інституту історії України НАН України^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Малий словник історії України
• Енциклопедія історії України^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Гуржій О.І. Гуржій Іван Олександрович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 256. — ISBN 966-00-0405-2.
• Гуржій О.І. Гуржій Іван Олександрович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Санцевич А. В. 50-річчя члена-кореспондента АН УРСР І. О. Гуржія // УІЖ. — 1965. — № 11.
• Костюк С. П., Грабовецький В. В. Іван Олександрович Гуржій: Бібліогр. покажч. — Львів, 1965.
• [Некролог] // УІЖ. — 1971. — № 12.
• Санцевич А. В., Федоренко В. г. 60-річчя з дня народження І. О. Гуржія // УІЖ. — 1975. — № 8.
• Історія та історіографія України: Зб. наук. праць. Присвячується пам'яті члена-кореспондента АН УРСР Івана Олександровича Гуржія. — К., 1985.
• Чухліб Т. В. Вшанування пам'яті І. О. Гуржія [Інститут історії України НАН України, 1995 р.] // УІЖ. — 1996. — № 1.
• Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.
• Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. праць та спогадів. № 2. Пам'яті видатного вченого-історика члена-кореспондента Національної академії наук України Івана Олександровича Гуржія. — К., 1998.
• Українські історики ХХ ст.: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 2: У 2 ч. — Ч. 1. — К., Львів, 2003.
• Гуржій О. Розвиток промисловості України в першій половині ХІХ ст. у науковому доробку Івана Гуржія (з нагоди 100-річчя від дня народження вченого) // ІСТОРІЯ УКРАЇНИ – ОЧИМА МОЛОДІ : До 170-річчя з дня народження Івана Пулюя (1845 – 1918), фізика, електротехніка, винахідника, громадського діяча : зб. праць за мат. Круглого Столу [дискусія : «Проблеми та перспективи розвитку науки і техніки в Україні: історичний аспект»], 5 листопада 2015 р., Київ, Україна [Електронний ресурс] / укладач: С.М. Ховрич ; редколегія : С.П. Гожій, О.І. Гуржій, В.Я. Жуйков, С.М. Ховрич (відп. ред.) [та ін.]. – К.: НТУУ «КПІ», 2015. – C. 89 – 91. – Режим доступу: http://academyssu.com.ua/news/kruglyy-stil-istoriya-ukrayiny-ochyma-molodi

1. ↑ ^{а б} Національна бібліотека Ізраїлю
   d:Track:Q106509962