Від гіли каролінської, яка також має виразну червону «шапку» на голові, вид доволі легко відрізнити за всіма іншими ознаками.
Таксономія
На годівниці для птахів
Англійський натураліст Марк Кейтсбі описав і проілюстрував гілу червоноголову у своїй книзі «Природна історія Кароліни, Флориди та Багамських островів», яка вийшла в світ між 1729 і 1732 роками. Кейтсбі дав птахові англійську назву англ.«The Red-headed Wood-pecker» та латинську Picus capite toto rubro[4]. Коли в 1758 р. шведський натураліст Карл Лінней оновив свою Systema Naturae для десятого видання, він включив цього «червоноголового дятла», давши йому біноміальну назвуPicus erythrocephalus і процитував книгу Кейтсбі[5]. Видовий епітет поєднує класичну грецькуἐρυθρός, erythros, що означає «червоно-» і κεφαλή, kephalos, що означає «-головий»[6].
Місцевість, характерна для типу — Південна Кароліна[7].
Гіла червоноголова — це один з 24 видів, який зараз входить до родуMelanerpes, що був запроваджений англійським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1832 році спеціально для надання відповідного систематичного положення цьому конкретно видові[8][9].
Вид є монотипним: підвидів не відзначено.
Опис
Дорослі особини дуже виразної триколірної масті, з чорною спиною та хвостом і червоною головою та шиєю. Їх нижня частина в основному біла. Крила чорні з білими вторинними маховими перами. Дорослі самці і самки однакові за оперенням[10].
Молодняк має дуже подібні риси, але голова цілком сіра. У той час як гіла каролінська має трохи яскраво-червоного кольору на потилиці і на тім'ї, у червоноголових гіл пір'я набагато глибшої малинової барви, і покриває цілу голову та шию, а також різко контрастна загальна схема оперення .
Це дятли середнього розміру. Обидві статі мають розмір від 19 до 25 см в довжину, з розмахом крил 42.5 см.[11][12] Вони важать від 56 до 97 г із середнім показником 76 г. Кожне крило має розміри 12.7 — 15 см, хвіст має розміри 6.6 — 8.5 см, дзьоб близько 2.1 — 3 см а цівка становить 1.9 — 2.5 см[13]. Максимальна тривалість життя в дикій природі досягає 9,9 року[14].
Вони видають поклик«чур-чур» або дріб на своїй території.
Поведінка
Гіли ловлять комах на льоту у повітрі або збирають на землі, добувають поживу на деревах або збирають та приховують про запас горіхи. Вони всеїдні, харчуються комахами, насінням, фруктами, ягодами, горіхами, зрідка дрібними гризунами і навіть яйцями інших птахів[10].
Близько двох третин їх раціону складає рослинна пожива. Вони гніздяться у дуплах сухих дерев, стоячих старих стовбурах або у сухих частинах живих дерев. Дупла, як правило, між 2.45 і 8,0 м над землею. На початку травня вони відкладають від 4 до 7 яєць, які висиджують протягом двох тижнів. За один сезон гніздування у них може бути дві кладки яєць. Північні птахи мігрують до південних частин ареалу; більшість з них прибувають на гніздовий ареал до кінця квітня[15][16], а відлітають на зимівлю до кінця жовтня; південні птахи часто не мігрують нікуди.
Охорона
Гіла червоноголова оцінюється як вид у найменшій загрозі за Червоним списком зникаючих видів Міжнародної спілки охорони природи (МСОП). Раніше його стан оцінювали як близький до загрозливого, який був наданий у 2004 році, після того, як, за певними оцінками, відбулося зниження чисельності на 65,5 % протягом 40 років;[17] за 1966—2015 рр. Тоді було зареєстровано більше ніж 1,5 % щорічного скорочення популяцій по долинах річок Міссісіпі та Огайо, а також у центральній Флориді[18]. Однак посилені заходи покращення середовища існування призвели до стабілізації чисельності, що дозволило посунути вид назад на безпечну позицію в списку[3].
Гіла червоноголова була історично поширеним видом на півдні Канади та центрально-східній частині США. Послідовне тривале скорочення чисельності популяції призвело до загрози статусу гіли червоноголової в Канаді та ряді штатів США. Протягом більшої частини свого ареалу вона населяє райони, які були сильно змінені людиною. Фактори, що призводять для зниження чисельності гіли червоноголової, включають: втрату загального середовища існування і, в межах середовищ існування, відсутність відмерлих дерев, необхідних для місць гніздування[19], обмеження забезпечення поживою[20] та можливу конкуренцію на місці гніздування з іншими мешканцями дупел, як шпак звичайний або гіла каролінська[21][22].
У 1996 році Поштова служба США випустила поштову марку вартістю 2 центи із зображенням гіли червоноголової[24]. Випуск марки було припинено через деякий час, але потім було знов перевипущено в 1999 році і вона залишалась в обігу до 2006 року[25].
↑Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2020). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 10.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 26 січня 2017. Процитовано 27 травня 2020.
↑ абPorter, Eloise F.; James F. Parnell; Robert P. Teulings; Ricky Davis (2006). Birds of the Carolinas (вид. Second). Chapel Hill, NC: University of North Carolina Press. с. 220. ISBN978-0-8078-5671-0.
↑Winkler, Hans; Christie, David A. and Nurney, David (1995) Woodpeckers: An Identification Guide to the Woodpeckers of the World, Houghton Mifflin, ISBN 978-0-395-72043-1
↑Wasser, D. E.; Sherman, P. W. (2010). Avian longevities and their interpretation under evolutionary theories of senescence. Journal of Zoology. 280 (2): 103. doi:10.1111/j.1469-7998.2009.00671.x.
↑Ontario Partners in Flight. (2008). Ontario Landbird Conservation Plan: Lower Great Lakes/St. Lawrence Plain, North American Bird Conservation Region 13. Ontario Ministry of Natural Resources, Bird Studies Canada, Environmental Canada. Draft Version 2.0.
