Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Гіпернатріємія

Гіпернатріємія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 E87.0
DiseasesDB 6266
eMedicine emerg/263

Гіпернатріємія — підвищення рівня натрію у плазмі крові більше ніж 145 мЕкв/л.[1] Як правило, гіпернатріємія не виникає внаслідок підвищення рівня натрію в крові. Дане явище частіше пов'язане з недостатньою кількістю води в організмі. З цієї причини гіпернатріємія часто супроводжується зневодненням.

Втрата води організмом відбувається внаслідок багатьох процесів: потовиділення, дихання, сечовиділення, дефекація. Рідше гіпернатріємія виникає внаслідок споживання надмірної кількості солі разом з їжею, відсутності доступу до води або порушенням механізмів спраги.[2][3] Якщо рівень гідратації організму не підтримується на певному рівні, концентрація іонів натрію у плазмі крові підвищується, що приводить до гіпернатріємії.

Зазвичай навіть невелике збільшення концентрації натрію у плазмі крові призводить до гострого відчуття спраги. Проявами гіпернатріємії є втрата свідомості, м'язеві судоми, гіперрефлексія та кома.

Етіологія

Гіпернатріємія є проявом дефіциту загальної кількості води тіла відносно рівня натрію. Загальна кількість натрію в організмі розглядається у порівнянні із загальним об'ємом зовнішньоклітинної рідини та його статусом: гіповолемії, еуволемії або гіперволемії. Важливо відмітити, що загальний об'єм зовнішньоклітинної рідини не є тотожнім ефективному об'єму плазми. Наприклад, зниження ефективного об'єму плазми може спостерігатись як при зниженні, так і при підвищенні загального об'єму зовнішньоклітинної рідини (наприклад, при серцевій недостатності, гіпоальбумінемії тощо).

Гіпернатріємія також часто означає порушення механізмів спраги чи обмежений доступ до води. Високий рівень смертності спостерігається у госпіталізованих пацієнтів саме через неможливість пити у відповідь на спрагу та гіперосмолярність.[4]

Причини

Серед причин винекнення гіпернатріємії виділяють наступні фактори:

  • Гіповолемічні
  1. Нерівноцінний прийом води. Як правило, спостерігається у пацієнтів, що не здатні самостійно контролювати прийом води (немовлята, люди похилого віку). Є найбільш розповсюдженою причиною гіпернатріємії.
  2. Додаткова втрата рідини внаслідок деяких метаболічних порушень, що призводять до збільшення сечовиділення (цукровий діабет).[5]
  3. Втрата води через підвищене потовиділення (нормальне - фізична активність; патологічне).
  4. Діарея
  • Еуволемічні
  1. Екскреція води нирками через неадекватну продукцію вазопресину.[6]
  • Гіперволемічні
  1. Отруєння сіллю (часто спостерігається у дітей). [7]
  2. Порушення обміну мінералкортикоїдів (наприклад, при первинному гіперальдостеронізмі).

Діагностика та лікування

Діагностика гіпернатріємії включає вимірювання концентрації натрію у плазмі крові. У випадку, коли незважаючи на регідратацію та відкритий доступ до води рівень натрію не знижується, додатково проводиться аналіз сечі, повний біохімічний аналіз крові та аналіз на гормони кори наднирників та гіпофізу.

Основна напрямленість лікування - відновлення водного балансу, регідратація шляхом введення води перорально або внутрішньовенно (у випадку ін'єкцій - розчин декстрози). Однак різке зниження концентрації натрію може призвести до згубних наслідків. Клітини тіла адаптується до високої концентрації іонів, тому раптове її зниження призведе до дифузії води всередину клітини, що призведе до її загибелі. Дане явище може призвести до набряків у будь-якій частині тіла (в тому числі у мозку, що стане причиною нападів, пошкодження структур мозку та смерті).[8]

Примітки

  1. ↑ Hypernatremia. Merck Manuals Professional Edition. Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 29 травня 2016.
  2. ↑ Ofran, Y.; Lavi, D.; Opher, D.; Weiss, T. A.; Elinav, E. (1 грудня 2004). Fatal voluntary salt intake resulting in the highest ever documented sodium plasma level in adults (255 mmol L−1): a disorder linked to female gender and psychiatric disorders. Journal of Internal Medicine (англ.). Т. 256, № 6. с. 525—528. doi:10.1111/j.1365-2796.2004.01411.x. ISSN 1365-2796. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
  3. ↑ Hédouin, Valéry; Révuelta, Eric; Bécart, Amme; Tournel, Gilles; Deveaux, Marc; Gosset, Didier (4 січня 1999). A case of fatal salt water intoxication following an exorcism session. Forensic Science International (English) . Т. 99, № 1. doi:10.1016/S0379-0738(98)00179-0. ISSN 0379-0738. Процитовано 29 травня 2016.
  4. ↑ Reynolds, Rebecca M; Padfield, Paul L; Seckl, Jonathan R (25 березня 2006). Disorders of sodium balance. BMJ : British Medical Journal. Т. 332, № 7543. с. 702—705. ISSN 0959-8138. PMC 1410848. PMID 16565125. Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 29 травня 2016.
  5. ↑ Leroy, Clara; Karrouz, Wassila; Douillard, Claire; Do Cao, Christine; Cortet, Christine; Wémeau, Jean-Louis; Vantyghem, Marie-Christine (1 грудня 2013). Diabetes insipidus. Annales D'endocrinologie. Т. 74, № 5-6. с. 496—507. doi:10.1016/j.ando.2013.10.002. ISSN 0003-4266. PMID 24286605. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 29 травня 2016.
  6. ↑ Coe, J. I. (1 червня 1993). Postmortem chemistry update. Emphasis on forensic application. The American Journal of Forensic Medicine and Pathology. Т. 14, № 2. с. 91—117. ISSN 0195-7910. PMID 8328447. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 29 травня 2016.
  7. ↑ Paut, O.; André, N.; Fabre, P.; Sobraquès, P.; Drouet, G.; Arditti, J.; Camboulives, J. (1 січня 1999). The management of extreme hypernatraemia secondary to salt poisoning in an infant. Paediatric Anaesthesia. Т. 9, № 2. с. 171—174. ISSN 1155-5645. PMID 10189662. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 29 травня 2016.
  8. ↑ Kashyap, A. S.; Kashyap, S. (21 вересня 2000). Hyponatremia. The New England Journal of Medicine. Т. 343, № 12. с. 887, author reply 888. ISSN 0028-4793. PMID 11001692. Процитовано 29 травня 2016.
Kembali kehalaman sebelumnya