Девід Джек

Девід Джек
Особисті дані
Повне ім'я	Девід Боун Найтінгейл Джек
Народження	3 квітня 1899(1899-04-03)
	Болтон, Англія
Смерть	10 вересня 1958(1958-09-10) (59 років)
	Блекпул, Англія
Громадянство	Англія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1919–1920 «Плімут» 45 (10) 1920–1928 «Болтон Вондерерз» 295 (114) 1928–1934 «Арсенал» 181 (113)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1924–1932 Англія 9 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1934–1940 «Саутенд Юнайтед» 1944–1952 «Мідлсбро» 1953–1955 «Шелбурн»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Девід Джек у Вікісховищі

Девід Джек (англ. David Jack, нар. 3 квітня 1899, Болтон — пом. 10 вересня 1958, Блекпул) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав за клуби «Плімут», «Болтон Вондерерз» та «Арсенал», а також національну збірну Англії. Триразовий чемпіон Англії. Автор першого гола, забитого на англійському стадіоні «Вемблі», а також перший в світі футболіст, за трансфер якого заплатили понад £10 000.

Девід Джек народився в Болтоні, Ланкашир. Батько Девіда, Боб Джек^[en], відомий у минулому футболіст, в 1910 році став головним тренером клубу «Плімут Аргайл». Після закінчення Першої світової війни Роберт підписав у свій клуб свого сина Девіда, а потім і його брата, Ролло Джека^[en]. Девід зіграв за «Плімут» 48 матчів, в яких забив 15 голів^[1].

У грудні 1920 року він повернувся в своє рідне місто, підписавши контракт з клубом «Болтон Вондерерз». «Плімут» отримав за цей перехід 3,5 тис. фунтів. Джек провів 8 сезонів у складі «рисаків», сформувавши потужну зв'язку в нападі з Джо Смітом (на двох вони забили за «Болтон» понад 300 голів). Будучи гравцем «Болтона», Джек увійшов в історію як автор першого гола, забитого на лондонському стадіоні «Вемблі». Це сталося у фіналі Кубка Англії 1923 року, в якому «Болтон» переміг «Вест Гем» з рахунком 2:0. У 1926 році «Болтон» знову виграв Кубок Англії, причому в фінальному матчі проти «Манчестер Сіті» Джек знову відзначився забитим м'ячем. Він був найкращим бомбардиром свого клубу у п'яти з восьми сезонів, забивши за «Болтон» 144 голи у 295 матчах чемпіонату.

У 1928 році головний тренер лондонського «Арсенала» Герберт Чепмен вирішив придбати Джека у «Болтона» за 10 890 фунтів (що майже вдвічі перевищувало попередній світовий рекорд). Чепмен обговорив цей трансфер з представниками «Болтона» в барі готелю, використовуючи наступну тактику: він пив разом з ними джин з тоніком, але в його напої не було джина, тоді як у напоях його співрозмовників був алкоголь. Напоївши їх, Чепмен домігся зниження ціни, яку за Джека, з 13 тисяч до 10 890 фунтів. Сер Чарльз Клегг, президент Футбольної асоціації Англії, дізнавшись про суму трансферу, виступив з офіційною заявою, в якому було сказано, що «жоден гравець у світі не коштує таких грошей». Багато хто вважав, що найкращі роки Джека, якому на той момент було вже 29 років, залишилися позаду. Проте в подальші роки Джек довів, що він вартий цих грошей. Чемпен пізніше зізнався Бобу Воллу, що купівля Джека стала «однією з найкращих угод» у його житті^[2].

Передбачалося, що Джек замінить капітана «Арсеналу» Чарлі Б'юкена, що завершив кар'єру. Він дебютував за «канонірів» у матчі проти «Ньюкасл Юнайтед», що пройшов 28 жовтня 1928 року, відразу ж влившись в основний склад клубу. Він став найкращим бомбардиром клубу в сезоні 1928/29. Хоча Джек забивав менше, ніж інший нападник «Арсеналу» Джек Ламберт^[en], його голи були дуже важливими: наприклад, гол у півфіналі Кубка Англії сезону 1929/30 проти «Галл Сіті», який вивів «Арсенал» у фінал. У фіналі Кубка Англії 1930 року «Арсенал» переміг «Гаддерсфілд Таун» з рахунком 2:0, а Джек став першим футболістом в історії, який виграв Кубок Англії з двома різними клубами^[2].

Джек продовжував виступати за «Арсенал» на початку 1930-х, встановивши особистий рекорд результативності в сезоні 1930/31 (31 забитий м'яч). У сезонах 1930/31, 1932/33 і 1933/34 він виграв з «Арсеналом» чемпіонський титул. У сезоні 1933/34, проте, він провів 16 матчів, програючи конкуренцію більш молодим гравцям. У травні 1934 року, вигравши свою третю чемпіонську медаль, він вирішив завершити кар'єру гравця. Всього він провів за «Арсенал» 208 матчів, в яких забив 124 м'ячі.

У 1924 році Джек отримав виклик до збірної Англії, зігравши за неї свій перший матч 3 березня 1924 року на «Івуд Парк» проти збірної Уельсу. Зустріч завершилася поразкою англійців з рахунком 1:2^[3]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни лише 9 матчів, забивши 3 голи^[4].

#	Дата	Місце	Суперник	Рахунок	Підсумок матчу	Турнір
1	17 травня 1928	Париж	Франція	1:2	1:5	Товариський матч
2	5 квітня 1930	Лондон	Шотландія	4:0	5:2	Домашній чемпіонат Великої Британії
3	10 травня 1930	Берлін	Німеччина	3:3	3:3	Товариський матч

Після завершення кар'єри гравця Джек став головним тренером клубу «Саутенд Юнайтед», в якому працював з травня 1934 по серпень 1940 року.

Потім він тренував «Мідлсбро» з листопада 1944 по квітень 1952 року.

Останнім місцем тренерської роботи був ірландський клуб «Шелбурн», де Джек був головним тренером з 1953 по 1955 рік.

Помер 10 вересня 1958 року на 60-му році життя у Блекпулі.

• Чемпіон Англії (3):

«Арсенал»: 1930–31, 1932–33, 1933–34

• Володар Кубка Англії (3):

«Болтон Вондерерз»: 1922–23, 1925–26

«Арсенал»: 1929–30

• Володар Суперкубка Англії (3):

Професіонали: 1923

«Арсенал»: 1930, 1931

• Harris, Jeff & Hogg, Tony (ed.). Arsenal who's Who. — Independent UK Sports, 1995. — ISBN 1-899429-03-4.
• Hayes, Dean. Britain In Old Photographs: Bolton Wanderers. — Sexton Publishing, 1998. — ISBN 0-7509-2182-X.

• Девід Джек на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на сайті englandstats.com [Архівовано 12 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.