Дентин (dentinum, LNH; лат. dens, dentis — зуб) — мінералізована центральна тканина зуба, що знаходиться під зубною емаллю та оточує пульпу. Складається переважно з гідроксиапатиту, пронизаного дентинними канальцями й колагеновими волокнами.

Мінеральна частина дентину складає близько 70 % маси, 20 % приходиться на органічний матрикс, а 10 % — на воду. Утім за об'ємом співвідношення 40-45 %, 30 % і 20-25 % відповідно. Основними клітинами дентину є одонтобласти^[en].

У дентині виділяють зовнішні шари та внутрішні навколопульпарні шари. Зовнішні шари досить тонкі, складають 15-30 мкм у товщину. Вони відрізняються біля коронки зуба та біля кореня. Зовнішній шар дентину біля кореня розділяють на гранулярний шар Томза, який прилягає до цементу^[en], та гіаліновий шар Гопвелла-Сміта.

Товщина шару дентину коливається від 2 до 6 мм. Твердість дентину досягає 58,9 кг/мм².

До складу органічного матриксу дентину входить низка білків, зокрема:

• колаген I типу
• декорин
• біглікан
• люмікан
• фібромодулін
• DSPP
• Кістковий сіалопротеїн
• SPP1
• MEPE
• SPARC

• Goldberg, M., Kulkarni, A. B., Young, M., & Boskey, A. (2011). Dentin: structure, composition and mineralization. Frontiers in bioscience (Elite edition), 3(2), 711—735. https://doi.org/10.2741/e281