Джованна Раллі

Джованна Раллі
італ. Giovanna Ralli
Ім'я при народженні	Джованна Раллі Giovanna Ralli
Народилася	2 січня 1935(1935-01-02) (90 років) Рим, Італія
Громадянство	Італія
Діяльність	акторка, кіноакторка
Роки діяльності	1943 — наш час
Брати / сестри	Patrizia Larid
IMDb	nm0707728
Нагороди та премії
0707728
Джованна Раллі у Вікісховищі

Джованна Раллі (італ. Giovanna Ralli; 2 січня 1935(19350102), Рим, Італія) — італійська кіноакторка.

Народилася 2 січня (за іншими даними 26 березня) 1935 року у Римі, провінція Лаціо, Італія. Дебютувала у кіно в семирічному віці — у фільмах Джорджо Біанчі «La maestrina» (1942) і Вітторіо Де Сіка «Діти дивляться на нас» (1943). У 1950 році зіграла епізодичну роль у драмі Альберто Латтуада і Федеріко Фелліні «Вогні вар'єте». Продовжувала грати другорядні ролі молоденьких дівчат у фільмах Луїджі Дзампи «Панове, у вагон» (1951), Альберто Латтуади «Вовк» (1953), Альдо Фабріцціо, Джанні Франколіні та інших.

У 1955 році виконала роль Мафальди в екранізації роману Васко Пратоліні «Дівчина з Сан-Фредіано» (реж. Валеріо Дзурліні), у 1959 році Ольгу у фільмі Роберто Росселліні «Генерал Делла Ровере».

Популярність до актриси прийшла в 60-ті роки, Джованна Раллі стає однією з найпопулярніших кінодів на ціле десятиліття. Серед найкращих ролей Раллі — Есперо Білі у кінодрамі Роберто Росселліні «У Римі була ніч» (1960), фільм отримав нагороду Премія «Золоті ворота» кінофестивалі у Сан-Франциско. Також знялася у фільмі Паоло Спінола «La fuga» (1964), фільм отримав нагороду Премія «Срібна стрічка» у 1966 році. Найпомітнішими в ці роки стали ролі: Анна у трилері Енцо Кастеллані «Холодні очі страху» (1971), Еліде Катеначчі у стрічці Етторе Скола «Ми так любили одне одного» (1974 року, Премія «Срібна стрічка», 1975). Після 1977 у Джованни Раллі була п'ятнадцятирічна перерва у кінокар'єрі. Лише на початку 1980-х актриса на деякий час повернулася на великий екран у картині Луїджі Маньї «Arrivano i bersaglieri» (1980) і комедії Серджо Корбуччі «Під вечір» (1981).

З 1991 року Джованна Ралі відновила активну роботу у кіно і на телебаченні. З пізніх робіт виділяються роль Франки Малорні у фільмі Карло Ванзіна «Обід у неділю» (2003), що номінувався на Премію «Срібна стрічка».

• Премія «Золоті ворота», Сан-Франциско 1960
• Премія «Срібна стрічка», 1966, 1975, Італія
• Премія «Золотий орел», 1967, США
• Міжнародна премія «Флайяно», 1993
• Орден «Великий офіцер ордена „За заслуги перед Італійською Республікою“»
• 2003  Командор Ордена «Командор ордена „За заслуги перед Італійською Республікою“», 1995

Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.