Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Джозеф Стігліц

Джозеф Стігліц
англ. Joseph Stiglitz Редагувати інформацію у Вікіданих
Джозеф Стігліц
Джозеф Стігліц
Джозеф Стігліц
Ім'я при народженніангл. Joseph Eugene Stiglitz Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 лютого 1943(1943-02-09) (81 рік)
Гері, Індіана, США
Місце проживанняГері
Індіана
Країна США[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономіст, викладач університету, науковий письменник, письменник-документаліст, професор, критик, письменник
Alma materКоледж Фіцвільямаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Емгерстський коледж (1964Редагувати інформацію у Вікіданих
Массачусетський технологічний інститут (1967Редагувати інформацію у Вікіданих
Чиказький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьекономіка Редагувати інформацію у Вікіданих і screeningd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Оксфорда Редагувати інформацію у Вікіданих
Принстонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Манчестерський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Стенфордський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Світовий банк Редагувати інформацію у Вікіданих
Єльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Колумбійський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаШеф-економіст Світового банку Редагувати інформацію у Вікіданих і Chair of the Council of Economic Advisersd Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняChangjiang Chaired Professord Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникРоберт Солоу Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніДжанет Єлен Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиRichard J. Gilbertd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Richard Arnottd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Rick Levind[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ravi Kanburd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Andres Rodriguez-Clared[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Uri Possend Редагувати інформацію у Вікіданих
Joseph von Rosthorn Farrelld[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Anton Korinekd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ian Lindsay Galed[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Susan E. Skeathd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Andrew Kosenkod[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
David S. Sibleyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національна академія наук США[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Європейська академія наук і мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Папська Академія соціальних наук[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Британська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Американська академія мистецтв і наук[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Російська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Американське філософське товариство[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Римський клуб Редагувати інформацію у Вікіданих
Royal Academy of Economic and Financial Sciencesd[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Економетричне товариство[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяДемократична партія США Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAnya Schiffrind Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди Нобелівська премія з економіки (2001)
Особ. сторінкаjosephstiglitz.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Джо́зеф Юджин Сті́гліц (англ. Joseph Eugene Stiglitz; нар. 9 лютого 1943) — американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією.

Нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка (1979). Лауреат премії Ректенвальда (1998). Голова Ради економічних консультантів при президентові США (1995—1997); Шеф-економіст Світового банку (1997—2000). Є іноземним членом Секції економіки відділення суспільних наук Російської академії наук.

Біографія

Народився в штаті Індіана в сім'ї Шарлотти і Натаніела Стігліца. У 1960—1963 вчився в Емгерстському коледжі, де був президентом студентської самоврядності. Опісля навчався в Массачусетському технологічному інституті (МТІ); у 1965—1966 вчився в Чикаго під керівництвом Хирофумі Узави; у 1967 повернувся в МТІ, де отримав степінь доктора наук. Згодом викладав в університетах Кембриджа, Єля, Дюка, Стенфорда, Оксфорда й Вінстона — і нині є професором Колумбійського університету та співредактором журналу «Голос економіста» (англ. The Economists' Voice).

Окрім значимих досліджень в області мікро- та макроекономіки, Стігліц безпосередньо і відіграє важливу роль в політичному та суспільному житті. У 1992 він перебрався до Вашингтона, щоб працювати в адміністрації президента Білла Клінтона. У 1995—1997 обіймав посаду голови Ради економічних консультантів при президентові США. У 1997 його призначено у Всесвітній банк, в якому залишився віце-президентом і шефом-економістом до 2000.

Основні твори

  • «Капітал, заробітна плата і структурне безробіття» (Capital, Wages and Structural Unemployment 1969);
  • «Деякі подальші результати виміру нерівності» (Some Further Results on the Measurement of Inequality, 1973, в співавторстві Майклом Ротшильдом);
  • «Рівновага на ринках продуктів з недосконалою інформацією» (Equilibrium in Product Markets with Imperfect Information 1979).
  • «Глобалізація та її тягар» (Globalization and Its Discontents) Нью-Йорк, Лондон, 2002. Українською мовою в перекладі Андрія Іщенка вийшла в 2003 році, Київ, видавництво «КМ Академія»[12].

Критика

Представник Австрійської школи економіки Хесус Уерта де Сото критикує неокласичну теорію інформації:

… суб’єктивне сприйняття інформації є суттєвим елементом методології австрійської школи, який відсутній у неокласичній теорії, де інформація трактується як виключно об’єктивна. Більшість економістів не усвідомлюють того, що говорячи про інформацію, австрійці і неокласики мають на увазі принципово різні речі. З точки зору неокласиків, інформація - це дещо об’єктивне, свого роду товар, який продають і купують на ринку у відповідності з рішеннями про максимізацію.Ця «інформація», яку можна зберігати на різноманітних носіях, не має нічого спільного з суб’єктивною інформацією, про яку пишуть австрійці: з практичною і життєво необхідною інформацією, яку діюча особа суб’єктивно тлумачить, знає й використовує у контексті конкретної дії. Економісти австрійської школи критикують Стігліца й інших авторів неокласичної теорії інформації за нездатність інтегрувати свою теорію інформації з підприємництвом, яке й є джерелом і рухомою силою знання.

— Хесус Уерта де Сото, Австрийская экономическая школа [Рынок и предпринимательское творчество]. - Челябинск: Социум, 2009. - 174 с.

Див. також

Примітки

  1. Becker E. U.N. Study Finds Global Trade Benefits Are Uneven // The New York Times / J. KahnManhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2004. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  2. Two Ways to Find Mediocrity in Food // The New York Times / J. KahnManhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2009. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  3. At Long Last, Environmental Supplement to GDP Takes Shape // The New York Times / J. KahnManhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2009. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  4. а б в г д е ж и к л Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. Fellows Directory
  6. www.nasonline.org
  7. http://www.pass.va/content/scienzesociali/en/academicians/ordinary/stiglitz.html
  8. https://www.amacad.org/person/joseph-eugene-stiglitz
  9. NNDB — 2002.
  10. https://racef.es/es/academicoscorrespondiente-extranjero/his-excellency-dr-joseph-e-stiglitz
  11. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/current
  12. Видавничий дім «КМ Академія». Каталог. Архів оригіналу за 12 серпня 2011. Процитовано 5 травня 2010.

Джерела

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya