Дзиґа Вертов Dziga Vertov
Ім'я при народженні	Давид Абелевич Кауфман
Народився	21 грудня 1895 (2 січня 1896)(1896-01-02) Білосток, Російська імперія
Помер	12 лютого 1954(1954-02-12) (58 років) Москва, СРСР ·злоякісна пухлина
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  РРФСР  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	кінорежисер, сценарист, теоретик кіно
Знання мов	російська[1]
Роки активності	з 1917
Жанр	документальний фільм
Брати, сестри	Кауфман Михайло Абрамович і Кауфман Борис Абрамовичd
У шлюбі з	Єлизавета Свіловаd
Нагороди
IMDb	ID 0895048
Медіафайли у Вікісховищі

Дзи́ґа Ве́ртов (при народженні Давид А́бельович Ка́уфман, потім відомий також як Денис Абрамович Кауфман і Денис Аркадійович Кауфман; *21 грудня 1895 (2 січня 1896)(18960102), Білосток — †12 лютого 1954, Москва) — радянський кінорежисер єврейського походження^[2]. Один із засновників і теоретиків документального кіно. Вертова вважають яскравим представником «Українського Відродження» у кінематографі^[3]. Першим використав методику «прихована камера».

Його брати — кінооператори Борис Кауфман і Михайло Кауфман.

Народився 1895 року у місті Білосток Російської імперії, у родині польських євреїв.

Навчався в музичній школі, в Петроградському психоневрологічному інституті та в Московському університеті.

Світ кінематографу відкрився йому завдяки щасливому випадку — 1917 року друг запропонував йому роботу у канцелярії Московського кінокомітету. Спочатку він займався нудною паперовою роботою, однак через рік йому доручили змонтувати кінохроніку «Річниця революції». У цей час він вигадав собі псевдонім «Дзиґа Вертов», під яким і увійшов в історію кіно.

У 1918—1919 роках — укладач-монтажер журналу «Кінотиждень». З 1920 року — режисер-документаліст, ініціатор випуску кіножурналу «Кіноправда» (1922—1924). Працював на студіях «Культкіно», 3-й Госкінофабриці, Київській кінофабриці ВУФКУ (1927—1930), «Межрабпомфільм», ЦСДФ. Автор сценаріїв кількох своїх документальних фільмів, ігрового фільму «Тобі, фронт!» (1942), мультиплікаційного фільму «Гуморески». Автор кількох статей з теорії кіно. З переїздом Вертова в Україну в Москві розпалася група «Кіноки», керівником якої він був.

1924 року Вертов зняв німий експериментальний фільм «Кіно-око». Він заявив, що це перша у світі кінострічка, створена без участі акторів, костюмерів, гримерів і художників. Фільм «Кіно-око» в 1924 році отримав медаль і диплом Всесвітньої виставки в Парижі, проте радянські колеги розгромили його — аж до звинувачень у «марному витрачанні плівки».

У 1927 році Вертова звільнили з Совкіно нібито за недотримання термінів зйомок, і він перебрався до Одеси, де завершив роботу над німим документальним фільмом «Людина з кіноапаратом» (1929) — хронікою одного дня з життя великого міста.

Вертов є режисером одного з перших звукових документальних фільмів «Симфонія Донбасу» («Ентузіязм») (1930), зробивши акцент на реальних промислово-виробничих і повсякденних звуках. Фільм, що прославляв індустріалізацію, колективізацію і боротьбу з релігією, встиг зафіксувати ознаки програми українізації на Донбасі, яку на той час вже почали згортати. Знімає «Три пісні про Леніна» (1934), фільм в жанрі образної кінопубліцистики, який газета «Правда» назвала «Піснею всієї країни». Фільм «Колискова» (1937) присвячений двадцятирічному шляху країни, пройденого після революції. Під час Німецько-радянської війни зняв фільми «Кров за кров, смерть за смерть» (1941), «Клятва молодих» і «В горах Ала-Тау» (обидва 1944), присвячені героїчній боротьбі радянського народу проти нацизму та роботі в тилу. Всі подальші кінопроєкти Вертова відхилялися тогочасним керівництвом.

У роки Другої світової війни він знімав кіно про боротьбу радянського народу з нацизмом та його героїчну працю в тилу, а після війни став жертвою сталінської боротьби з так званими «безрідними космополітами», якою маскували звичайний антисемітизм.

З 1944 року і до самої смерті він працював режисером-монтажером над кіножурналом «Новини дня» (всього випустив 55 номерів).

Помер у Москві від раку.

Дзиґа Вертов виступає під іменем «Крайних Взглядова, великого борца за идею кино факта» і автора кінокартини «Безпристрасний об'єктив» у першопочатковій редакції роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Герой Ільфа і Петрова знімає недопалок в урні великим планом таким чином, що він «набуває вигляду жерла сорокадвосантиметрової гармати», а також «вважає своєю спеціальністю зйомки під колесами потяга».

Правильний наголос прізвища - ВертОв - дає нам вірш "Дзига Вертов" 1920 року самого Дзиґи Вертова:

Здесь ни зги

верите —

веки ига и

гробов вериги.

Просто ветров

гибель

века на вертел.

Но — дзинь! — вертеть

диски.

Гонг в дверь аорт.

И-о-го-го! — автовизги,

вертеп ртов —

Дзига Вертов.

У Києві існує провулок Дзиґи Вертова^[4].

2014 року стрічку «Людина з кіноапаратом» (1929) визнано найвизначнішим документальним фільмом всіх часів, згідно кінорейтингу, який оприлюднив Британський кіноінститут (BFI)^[5]. З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні цього рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку^[6].

Його фільм «Симфонія Донбасу» став основою для українського документального фільму українського режисера та сценариста Ігоря Мінаєва «Какофонія Донбасу» 2018 року^[7][8][9].

1. 1919 — Кінотиждень
2. 1919 — Річниця революції (відновлений у 2018 році^[10])
3. 1920 — Битва в Царицині
4. 1922 — Історія громадянської війни (відновлений у 2021)^[11]
5. 1922 — Процес есерів
6. 1924 — Радянські іграшки
7. 1924 — Кіно-око
8. 1925 — Кіноправда
9. 1926 — Шоста частина світу
10. 1926 — Крокуй, Радо!
11. 1928 — Одинадцятий
12. 1929 — Людина з кіноапаратом
13. 1930 — Ентузіазм (Симфонія Донбасу)
14. 1934 — Три пісні про Леніна
15. 1937 — Пам'яті Серго Орджонікідзе
16. 1937 — Колискова
17. 1938 — Три героїні
18. 1942 — Тобі, фронт!
19. 1944 — В горах Ала-Тау
20. 1954 — Новини дня

• Hicks, J.. Dziga Vertov: defining documentary film. — London; New York: I.B.Tauris, Palgrave Macmillan, 2007. — 194 p. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дзиґа Вертов

• П. М. Бондарчук. Вертов Дзига [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 487. — ISBN 966-00-0734-5.
• С. В. Тримбач. Вертов Дзиґа [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Ярослав Грицак - Дзиґа Вертов - Історія України в датах та подіях
• Статті про режисера в журналі «Сеанс» [Архівовано 28 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Фрагменти фільмів Кіно-Око і Кіно-Правда [Архівовано 27 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Людина з кіноапаратом: Дзига Вертов ще сто років тому вигадав ефекти «Матриці» [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова. Знятий на Одеській кіностудії фільм зробив революцію у світовому кіноавангарді [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• ОЛЕКСАНДР ТЕЛЮК. МІЖ ЕНТУЗІАЗМОМ І КАТАСТРОФОЮ: ОБРАЗ ДОНБАСУ В УКРАЇНСЬКОМУ РАДЯНСЬКОМУ КІНО [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Український фільм назвали найвизначнішою документалкою у світі, — рейтинг [Архівовано 23 квітня 2019 у Wayback Machine.]