У червленому полі зображений щит, що розділений надвоє вертикально. Зліва на щиту зображений срібний оленячий ріг з чотирма гілками, з правого боку - чорне коршунове крило.
На шоломі над короною зображено три страусових пера.
Перші згадки про герб виходять з Х ст. Появу цього герба пов'язують з часами правління князів Болеслава III Кривоустого в Польщі та Володимира II Мономаха в Україні.
Цей герб зображений серед інших гербів Речі Посполитої в Гербовнику Золотого Руна (Armorial équestre de la Toison d'or et de l'Europe) 1433—1435 рр.
Також герб описується в переліку гербів Королівства Польського історика Яна Длугоша в 1464—1480 р, як один з 71 найстаріших шляхетських гербів.
Після підписання Городельської унії 1413 — угоди між Польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та Великим князем Литовським, Руським та Жемайтійським Вітовтом деякі українські, литовські та білоруські бояри набували права мати свій родовий герб і зрівнювались у достоїнствах і правах з польською шляхтою.
Так, відповідно до Городельської унії польський шляхтич, власник цього герба, передавав литовсько-руському боярину на ім'я Волочко (Wołoczko) (історики вважають, що це одна і та ж особа, що й пізніший підкоморій львівський Петро Волчко Рокутович (Piotr Wołczko Rokutowicz)) право користуватись гербом Дзялоша.
Пізніше інші українські шляхетські роди також отримали право на цей герб.