Андрій Всеволод Добрянський (англ.Andrij Vsevolod Dobriansky; 2 вересня1930 — 1 лютого2012) — українсько-американський оперний співак. Протягом 30 років заспівав більше 60 партій у більш ніж 900 виставах Метрополітен-опера.[1] Як переміщена особа у післявоєнній Німеччині, він отримав стипендію для вивчення хімії в Емгерстському коледжі у США,[2] але пізніше вирішив відмовитися від хімії і продовжив кар'єру в опері.[3] Як бас-баритон, мав найдовшу кар'єру за будь-якого митця з України.[4]
Маючи дозвіл на проживання в Італії протягом 30 років, Соломія Крушельницька була в гостях у своєї сім'ї у Львові в серпні 1939 року, коли кілька тижнів потому нацистська Німеччина і Радянський Союз вступили в змову з метою завоювати Польщу і поділити її територію між ними. Міжнародна оперна зірка опинилася у пастці разом зі своїми мешканцями, оскільки німецька армія розпочала облогу Львова. Протягом десяти днів після того, як Добрянському виповнилося 9 років, бомбардувальники Люфтваффе сильно пошкодили Львівський залізничний вокзал у 2 кілометрах від будинку Крушельницької, а церква Святого Духа в одному кварталі від нього була повністю зруйнована. Після двох днів обстрілів міста, водопровід та газопостачання припинили роботу; через 6 днів, сталося відключення електрики.[9] Польська оборона Львова від німецьких та радянських військ тривала 10 днів. Протягом 10 днів через німецькі танкові удари і кавалерійські рейди Червоної Армії понад 800 людей загинули за добу.
Протягом двох тижнів, Львів був переданий радянської окупації, яка швидко запровадила жорстокий режим репресій. Будинок Соломії Крушельницької і сім'ї Добрянських був вилучений новою владою,[8] але так як населення міста майже подвоїлася з напливом біженців,[10] більшість жителів дозволили залишитися в своїх житлових приміщеннях. Менше ніж через два роки німецька армія вторглася в Україну знову, і Львів потрапив під нацистську окупацію з липня 1941 року. Цього разу Вермахт перші два поверхи будинку,[8] змусивши всіх мешканців або з'їжджати або жити разом на верхньому поверсі.
Андрій Добрянський дебютував 10 листопада 1964 року у ролі Джека Ренса у опері Пуччіні «Дівчина з Заходу» («La fanciulla del' West») у виставі оперного театру у Філадельфії.[13]. У наступному році він був обраний з числа 1 300 співаків для навчання у «Програмі для молодих оперних співаків» при «Метрополітен-опера» разом із багатьма відомими, у подальшому, співаками — зокрема із тенором Енріко ді Джузепе. Під час навчання співак, разом із трупою театру, відвідав більше десятка міст США співаючи у різних операх.[14] Протягом декількох років він часто бував щорічно, деякі на заняття тільки на одну ніч[15].
Після закінчення «Програми» великий імпресаріо Сол Юрок запросив Добрянський 1970 року дебютувати у Метрополітен-опері знов таки у «Дівчині з Заходу» Дж. Пуччіні, але цього разу у партії Хепі[16].[17] Його довга кар'єра в МЕТ включала прем'єру оперу Ф. Пуленка «Груди Терезія») (Les mamelles de Tirésias (1981), поновлення опери Верді «Сицилійська вечірня» (1974), світова прем'єра «Привиди Версаля» (1991), також постановки «Хованщина» (1985), «Арабелла» (1983), «Продана наречена (1978), «Джанні Скіккі» (1974), «Донька полку» (1972), «Вертер» (1971), і «Вільний стрілець»[18] (1971). Він брав участь у багатьох трансляціх і телепередачах із Метрополітен-опера, багато з них нині архівовані різними, зокрема платними, платні ТБ-канали телеканалами.[19] На честь 25 кар'єри у Метрополітен-опера було влаштовано великий Гала-концерт у Лінкольн-центрі.[20]
Бас-баритон виступив під управлінням відомих диригентів, зокрема Леонарда Бернстайна, Джеймс Лівайн, Річарда Бонінга, Зубіна Мети, Карла Бема, Крістофа фон Донаньї, Рудольфа Кубеліка, Томаса Шипперса, Еріха Ляйнсдорфа, Джуліуса Руделя. Він був також Авторська пісня і виконавця ораторіясоліст. Маючи виступав з багатьма симфонічними оркестрами і оперними театрами, Добрянського десятиліттями брав участь у Ньюпортському музичному фестивалі та Беркширському оперному культурно-музичний фестиваль. Його універсальність як співака з великим сценічним обдаруванням[21] також проявило себе його пізнішою діяльністюу якості імпресаріо та оперного режисера. Його останньою виставою, що відбулася 6 січня 1996 року, співак виконав роль Івана у оперетиШтраусса«Кажан»,[1] поряд з будинок-ми проти … .[22]
Один з провідних прихильників української музики в США, він послідовно виступав як виконавець творів українських композиторів.[23]
Портрет митця можна знайти у Галереї «Метрополітен-Опера» у Лінкольн-Центр виконавських мистецтв Нью-Йорку. Його спадщина українського богослужбового співу та громадська діяльність була задокументована коротко його дітей на ПБС серії босими ногами в Нью-Йорку.
↑ абвгZhytkevych, Anatoliy (15 вересня 2011). Барвисті Тони Бас-Баритона. Meest online. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
↑Mick, Christoph (2015). Lemberg, Lwów, L'viv, 1914–1947: Violence and Ethnicity in a Contested City. Purdue University Press. ISBN978-1-61249-392-3.
↑Amar, Tarik Cyril (2015). The Paradox of Ukrainian Lviv: A Borderland City between Stalinists, Nazis, and Nationalists. Ithaca and London: Cornell University Press. ISBN978-0801453915.