Долинське (Подільський район)

село Долинське
	Герб
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Громада	Долинська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA51120050010053289
Облікова картка	Долинське (Подільський район)
Основні дані
Засноване	друга половина XVIII століття
Колишня назва	Валегоцулове, Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка
Населення	4036
Площа	26,04 км²
Густота населення	154,99 осіб/км²
Поштовий індекс	66442
Телефонний код	+380 4863
Географічні дані
Географічні координати	47°31′46″ пн. ш. 29°55′47″ сх. д. / 47.529332° пн. ш. 29.929596° сх. д.Координати: 47°31′46″ пн. ш. 29°55′47″ сх. д. / 47.529332° пн. ш. 29.929596° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	85 м
Водойми	р. Великий Куяльник
Відстань до; районного центру	30 км
Найближча залізнична станція	Мардарівка
Відстань до; залізничної станції	17 км
Місцева влада
Адреса ради	66442, Одеська обл., Подільський р-н, с. Долинське
Карта
	Долинське
	Долинське
Мапа
	Долинське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Долинське.

Доли́нське (до 01.02.1945 — Валегоцулове, Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка^[1]) — село в Україні, в Подільському районі Одеської області, адміністративний центр Долинської сільської громади. За переписом 2001 року, населення становило 4036 осіб.

Поблизу села створено ботанічний заказник загальнодержавного значення Долинський.

Історія

Село засновано у другій половині XVIII століття вихідцями з Молдови. Початкова назва — Валя Гоцулуй (з румунської — Долина злодія).

За даними на 1859 рік у казенному містечку Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкала 4341 особа (2212 чоловіків та 2129 жінки), налічувалось 686 дворових господарств, існували православна церква на честь Святителя Христового Миколая, збудована 1791 року^[2] та єврейська синагога, відбувались базари^[3].

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Валегоцулівської волості, мешкало 5177 осіб, налічувався 1132 двори, існували станова квартира 1-го стана, православна церква, синагога, молитовний будинок, лікарня, школа, постоялий двір, трактир, відбувались базари через 2 тижні та ярмарки: 15 травня та 15 серпня^[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9301 особи (4762 чоловічої статі та 4539 — жіночої), з яких 1753 — православної віри^[5].

З початку березня 1918 року у складі Української Держави; у серпні того ж року більшовиками створено молодіжний підпільний революційний гурток. З січня 1919-го під владою більшовиків, у вересні їх витіснили білогвардійці, в січні 1920 року більшовики відновили свою присутність; у травні організовано комнезам. Того ж року відкрилася початкова школа, в 1921 році — перший дитячий садок «Будинок дитини». 1923 року Валегоцулове стає центром району у складі Балтського округу. 1929-го утворено 2 сільськогосподарські артілі — ім. Бужора і «Друму спрелуміне»^[6].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 68 жителів села^[7].

7 серпня 1941-го радянські частини залишили Валегоцулове; радянську владу відновлено 2 квітня 1944-го^[6].

1 лютого 1945 року село Валегоцулове перейменовано на Долинське, Валегоцулівська сільрада Валегоцулівського району на Долинську^[8].

До 1957 року — центр Долинського району.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5073 особи, з яких 2169 чоловіків та 2904 жінки^[9].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 4038 осіб^[10].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Мова	Відсоток
Українська	71,9 %
Румунська	22,4 %
Російська	4,68 %
Вірменська	0,47 %
Болгарська	0,17 %
Гагаузька	0,12 %
Білоруська	0,1 %

Відомі особи

Бабієнко Володимир Андрійович (1947—2022) — український педагог, заслужений вчитель України^[12] , автор проєктів геральдики села — гімну, прапора та герба.

У селі народилися:

Власенко Олексій Сидорович (1914—1943) — Герой Радянського Союзу.
Дарієнко Домініка Тимофіївна (1919—2010) — народна артистка СРСР.
Лошиц Юрій Михайлович — російський письменник, публіцист і літературознавець. Лауреат Патріаршої літературної премії (2013).
Марінат Олексій Романович (1924—2009) — молдовський письменник.
Понікаров Василь Андрійович (1929—2014) — український художник та графік, член Спілки художників України, заслужений художник України.
Ропотан Андрій Григорович — лікар акушер-гінеколог, кандидат медичних наук, головний лікар Хмельницького міського перинатального центру.
Саминський Лазар Семенович — російський та американський композитор й музикознавець.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 376, 900, 965.
↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1074)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ ^а ^б УРЕ
↑ Долинське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1 лютого 1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 582/2012 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти // president.gov.ua, 5 жовтня 2012 року

Джерела

Історія міст та сіл УРСР (рос.)
Долинське — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 291–292. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)