|
Дроб'як Павло Михайлович
Дроб'як Павло Михайлович (1 травня 1948[2], Дмитровичі, Львівська область — 7 червня 2009[3]) — український фотохудожник, засновник національного бієнале «Природа», один із засновників Спілки фотохудожників України[3]. Член Івано-Франківської обласної організації Національної спілки фотохудожників України (1989)[4]. Художник Міжнародної федерації фотомистецтва АФІАП[3]. Призер низки вітчизняних і зарубіжних фотоконкурсів[3]. Входить до ширшого кола мистецького «Станіславського феномену»[4][5]. Псевдонім — «Фотопавло»[4]. БіографіяЧи легко упіймати застояне повітря Юрій Андрухович, «ФотоПавло», Івано-Франківськ, 1989 Павло Дроб'як народився у селі Дмитровичі Львівської області[3]. Відслуживши армію, переїхав до Львова, де працював в офсетному цеху друкарської фабрики «Атлас» помічником майстра, згодом був лаборантом у фотолабораторії, а тоді став фотографом у майстерні Українського спеціалізованого інституту «Укрпроектреставрація»[4]. 1975 року переїхав до Івано-Франківська[3], де став фотографом у обласному краєзнавчому музеї[4]. В Івано-Франківську вступив до фотоклубу «Ватра», який проводив республіканські виставки художньої та документальної фотографії[4]. 1989 року став членом Івано-Франківської обласної організації Національної спілки фотохудожників України та фотоклубу «Колумб» (місто Тисмениця)[4]. З 1991 року став вільним фотографом[4]. Робітня Павла Дроб'яка була на вулиці Гординського, вона також була місцем збирання для інтелектуалів міста у 1990-х роках[6]. 1998 року переїхав назад у село Дмитровичі[4]. ТворчістьФотограф-самоук[5]. 1987 року отримав визнання після участі у виставці «Гори і люди»[3] (Яремче)[4]. Його фотографії анонімно публікувалися у виданнях про культуру Прикарпаття 1990-х років[5]. Дослідниця Надія Бабій характеризує його роботи так: «Найперше це „фактурна“ фотографія, базована на вичлененні незвичних ракурсів з архітектурного чи побутового середовища, де співавтором образу є світло»[5]. Вона пов'язує його стиль із такими фотографами-абстракціоністами 1920-х рр: Родченком, Ман Реєм, Ласло Могой-Надь[5]. 1980—1990-ті роки були найбільш продуктивними[7]. Його робота «Спокій» у 1990-х отримала золоту медаль на міжнародній бієнале в Іспанії[8], золото Міжнародної федерації фотомистецтва[8]. 1993 року «Карпатська серія» — зокрема знімки «Спокій», «Під дощем» — вийшла у московському журналі «ФОТО» у добірці найкращих робіт українських фотографів[4]. 1995 року її відзначив британський альманах «Найкраща фотографія Європи»[4]. За цю серію Міжнародна федерація фотомистецтва (FIAP) нагородила його медалями і дипломами, а також почесним званням федерації — AFIAP[4]. Фотовиставка робіт Павла Дроб'яка «Memoria'94» присвячена кам'яній цвинтарній пластиці Прикарпаття стала першою в Україні, де, зауважила мистецтвознавиця Надія Бабій, відкрито демонструвалося «фото меморіальної пластики у природному середовищі, уникаючи музеєфікації. Виставка досліджувала контексти пам'яті, де ідея смерті є даністю, а цвинтарні фігури стали суб'єктами цієї даності»[6]. З 1996 року у творчості Павла Дроб'яка мистецтвознавиця Надія Бабій також виділяє тематику «суб'єктивного „паломницького“ фотопортрету (…). Митця, як і у „Меморії“, заворожує простота обличь — переважно немолодих горянських типажів. (…) Найпростішими засобами, уникаючи афектації, він досягає надзвичайної виразності, а статична композиція визначальна: головний персонаж переважно розміщується прямо по центру, демонструючи відмову фотографа від подвійної гри, акцентуючись лише на фіксації миті»[6]. З 1998 року, з переїздом назад до села, відмовився від цифрової фотографії, знімав кольорові моноклеві пейзажі та монохромні документальні портрети[4]. Фотографії друкував вручну[4]. Багато негативів робіт було втрачено, друковані роботи зберігаються у приватних колекціях[4]. Виставки
Окремі роботи Павла Дроб'яка виставлялися за межами України:
Вшанування пам'яті
Виноски
Джерела
|
||||||||||||
