ЕП1

ЕП1
Електровоз ЕП1-118
Основні дані
Роки будування	ЕП1 1999—2007 ЕП1М 2007— наш час ЕП1П 2007— наш час
Країна будування	Росія
Завод	НЕВЗ
Разом побудовано	ЕП1 — 381 (001—319, 321—382); ЭП1М — 415 (320, 383—796); ЭП1П — 74 (001—074)
Країни експлуатації	Росія
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	пасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	змінний, 25 кВ
Конструкційна швидкість	140 км/год (ЕП1 і ЕП1М), 120 км/год (ЕП1П)
Осьова формула	2O-2O-2O
Зчіпна вага	132 т
Навантаження від рушійних осей на рейки	не більше 22 тс
Годинна потужність ТЕД	6 × 783 кВт
Сила тяги годинного режиму	23,4 тс
Швидкість годинного режиму	80 км/год
Тривала потужність ТЕД	6 × 733 кВт
Сила тяги тривалого режиму	не менше 21,4 тс
Швидкість тривалого режиму	72 км/год

Електровоз ЕП1 (Електровоз Пасажирський, тип 1) — пасажирський електровоз змінного струму, серійно випускався НЕВЗом до 2007 року, з появою електровоза ЕП1М випуск припинився.

Потужність електровоза в годинному режимі 4700 кВт, дозволяє вести поїзд масою 1440 т з дев'ятитисячного підйому зі швидкістю 80 км/год. Особливістю електровоза є опорно-рамне підвішування тягових двигунів. Формула екіпажної частини 2₀−2₀−2₀, однакова з електровозами ВЛ85 і ВЛ65. Фактично ЕП1 — це електровоз ВЛ65, модернізований для пасажирського руху. На електровозі можуть бути встановлені наступні системи безпеки руху: КЛУБ-У, САУТ-ЦМ/485 і ТСКБМ. Робота по системі багатьох одиниць, на відміну від ВЛ65, не передбачається.

Електровози ЕП1, ЕП1М і ЕП1П серійно випускаються Новочеркаським електровозобудівним заводом, всього випущено 870 електровоза (на липень 2017 року).

Електровози ЕП1 позиціонуються виробником як заміна радянських електровозів ВЛ60ПК і раніше імпортованих з Чехословаччини електровозів ЧС4 і ЧС4Т.

Основні відмінності електровозів сімейства ЕП1 від ВЛ65:

• установка нових ТЕД НБ-520 з опорно-рамним підвішуванням замість старих НБ-514 з опорно-осьовим підвішуванням;
• установка перетворювача частоти і числа фаз (ПЧФ), що дозволяє переводити допоміжні машини в режим низької швидкості шляхом живлення їх трифазним струмом напругою 40 В і частотою 16,7 Гц;
• установка мікропроцесорної системи управління та діагностики (МСУД).

Для забезпечення роботи двигунів допоміжних машин на низькій або високій швидкості обертання, живлення на двигун кожної машини подається не через один контактор, як зазвичай, а через два — один підключає двигун до обмотки власних потреб і конденсаторів (режим високої швидкості; U = 380 В, 50 Гц), другий до ПЧФ (режим низької швидкості обертання; U = 40-90 В, 16,7 Гц) Двигуни мотор-компресорів працюють завжди на режимі високої швидкості. Електровози до ЕП1-029 включно мали двигуни компресорів НВА-55, такі ж, як у мотор-вентиляторів, з синхронною частотою обертання 1500 об/хв, з ЕП1-030 вони були замінені на НВА-22 з синхронною частотою 750 об/хв.

З 2007 року виробляється модернізований електровоз ЕП1М, а також його варіант ЕП1П, у якого шляхом зміни передаточного числа тягових редукторів збільшена сила тяги. Він призначений спеціально для експлуатації на важкому профілі російського Примор'я і Кавказу і має окрему, що почалася з 001, нумерацію.

Від ЕП1 модернізовані електровози відрізняються головним чином установкою асиметричних полегшених струмоприймачів, пластиковою блок-кабіною зі зміненим робочим місцем машиніста. Одноосібне управління електровозом (одним машиністом без помічника) надзвичайно ускладнює розташування приладів безпеки на пульті машиніста, зокрема пульта «САУТ». Від одноосібного управління локомотивом по цій та деяких інших причинах відмовилися. Винятком є ​​тільки Жовтнева залізниця. Електровози ЕП1М (389—394) і ЕП1 експлуатуються машиністами без помічників на ділянці Свір — Мурманськ переважно з поїздами 15/16 (Москва-Мурманськ) і 21/22 (Санкт-Петербург-Мурманськ).

• Электровоз ЭП1 [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
• Пневматическая система электровоза ЭП1 [Архівовано 19 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)