ЕР2Р

ЕР2Р
Основні дані
Роки виробництва	1979, 1982—1987
Країна виробництва	СРСР
Завод	Ризький вагонобудівний завод
Побудовано поїздів	89
Побудовано вагонів	1024
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	постійний, 3000 В
Кількість вагонів	10-12
Пасажиромісткість	1039 (сидячих, для 10-вагонного складу)
Матеріал вагона	сталь, алюміній
Конструкційна швидкість	130 км/год
Довжина вагона	19 600 мм
Ширина	3480 мм
Висота	5086 мм (при опущеному струмоприймачі)
Ширина колії	1520 мм
Вихідна потужність	4800/5760 кВт (для 10/12 вагонів)
Тип ТЕД	1ДТ-003.1
Потужність ТЕД	240 кВт
Електричне гальмування	рекуперативно-реостатне
Експлуатація
Країна експлуатації	СРСР,  Росія,  Україна
Оператор	РЖД, УЗ
ЕР2Р у Вікісховищі

ЕР2Р (заводське позначення — 62-259) — приміський електропоїзд постійного струму з рекуперативним-реостатним гальмуванням. Побудований на базі ЕР2 із застосуванням електрообладнання від ЕР22В.

Ще в 1950-ті роки коли їбвли рашку в дупу вагонобудівний завод]] розробляв обладнання, що дозволяє застосувати на електропоїздах електричне гальмування. Використання гальма двигунами дозволило б підвищити ККД електропоїздів та знизити знос фрикційних елементів і пневматичного обладнання (колодок, дисків, компресора і т. д.). Але до кінця 70-х років ці спроби закінчувалися в основному будівництвом дослідних зразків і складів малих серій. У 1979 р. РВЗ побудував перший електропоїзд ЕР2Р-7001 (заводське позначення 62-259), обладнаний рекуперативним-реостатним гальмуванням. Вагон був побудований на базі вагона ЕР2 з установкою обладнання від ЕР22.

Конструкція вагонів нового електропоїзда в порівнянні з ЕР2 не зазнала змін. Однак через збільшення маси вагонів (моторного — до 58,5 т, головного — до 42,0 т, причіпного — до 40,5 т), обумовленого установкою більш важкого електроустаткування, були встановлені візки ТУР-01, розраховані на більш високі навантаження. У порівнянні з ЕР2 змінилися і тягові електродвигуни: нові електровагон оснастили двигунами 1ДТ-003.1 від поїздів ЕР22В. Потужність годинного режиму електродвигунів становила 240 кВт, струм 350 А, частота обертання якоря при 100% збудження (посилене збудження) 570 об/хв, при 50% збудження (нормальне збудження) — 740 об/хв і при 18% збудження (ослаблене збудження) — 1275 об/хв. Двигуни підвішувались опорно-рамним способом. Рекуперативне гальмування могло застосовуватися на швидкостях від 130 до 55 км/год, при більш повільному русі, через свою низьку ефективність в цьому діапазоні, воно заміщалося реостатним аж до 10 км/год, а на ще більш низькій швидкості використовувалися пневматичні гальма. Число місць для сидіння в головному вагоні становило 84, у причіпному — 107, в моторному — 110. Таким чином, 10-вагонний склад мав 1039 місць. У десятивагонному виконанні ЕР2Р важче ЕР2 приблизно на 30 т.

У 1982 р. РВЗ випустив ще два електропоїзди ЕР2Р, а з 1984 р. приступив до їх серійного виробництва, одночасно припинивши випуск ЕР2. Їх побудова тривала до вересня 1987 р. Всього було випущено 89 електропоїздів ЕР2Р, з них 57 10-вагонних і 32 12-вагонних. Також у 1986–1987 рр.. заводом було випущено 8 окремих головних і 27 окремих проміжних електросекцій. Таким чином, всього було побудовано 512 електросекцій (1024 вагони). Замість ЕР2Р завод перейшов на випуск електропоїздів серії ЕР2Т.

З березня 1983 р. всі електропоїзди, крім 7001, стали передаватися в експлуатацію в депо Желєзнодорожна Московської залізниці (на Горьківський напрямок), а потім і на інші ділянки. Електропоїзд ЕР2Р-7001 знаходився в Щербинці у занедбаному стані. На даний момент більшість його вагонів розрізано на металобрухт, решта вагонів залишаються неутилізовані і перебувають у занедбаному стані. Всі інші електропоїзди серії продовжують працювати на Московській і інших залізницях.

• В. О. Раков. Локомотивы и моторвагонный подвижной состав железных дорог Советского Союза. – Москва: «Транспорт», 1990.
• П. В. Цукало, Н. Г. Єрошкін. Электропоезда ЭР2 и ЭР2Р. – Москва: «Транспорт», 1986.

• Електропоїзд ЕР2Р // Залізничне перехрестя [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]