Ендемічний зоб
Ендемічний зоб — захворювання, яке характеризується збільшенням щитоподібної залози, частіше без порушення її функції і виникає в певних місцевостях. На ендемічний зоб хворіють в Україні частіше в західних областях. Причини і клінічні проявиРозвиток хвороби спричинює нестача йоду — йододефіцит. Добова потреба організму людини становить 200—220 мкг, а в ендемічних районах організм отримує лише до 50 мкг йоду на добу. Також сприяє захворюванню неповноцінне харчування, інтоксикація, недостатнє надходження в організм цинку, кобальту, міді, брому, тобто, порушення обміну мікроелементів, не виключена роль спадковості. Окрім дефіциту йоду, причинами появи ендемічного зоба можуть стати:
Клінічні ознаки — збільшення щитоподібної залози. У міру її збільшення і внаслідок механічного здавлення навколишніх тканин (трахеї, гортані, шийних нервів, вен стравоходу) з'являються неприємні відчуття в ділянці серця, пульсуючий головний біль, порушується ковтання. У 70-80 % випадків не спостерігається порушення функції щитоподібної залози, в інших випадках може розвиватися її гіпофункція. Гіпотиреоїдний зоб у дітей призводить до розвитку ендемічного кретинізму зі змінами інтелекту, затримкою росту, глухонімотою, лінивістю, статевим недорозвитком. Лікування та профілактика
Лікування — призначення мікродоз йоду до повної нормалізації розмірів щитоподібної залози, а в більше тяжких випадках — призначення тиреоїдину (0,1-0,2 г) на добу у комплексі з полівітамінами. При великих розмірах щитоподібної залози і здавлення навколишніх тканин удаються до хірургічного втручання. Профілактика — йодування солі, повноцінне харчування. Див. такожПосилання
|