Епіктет

Епіктет
дав.-гр. ΕΠΙΚΤΗΤΟΣ
Народився	50[2][3][…]  Ієраполіс
Помер	138[1]  Нікополь, Municipality of Prevezad, Превеза, Епір, Греція
Країна	Стародавній Рим[1]
Діяльність	філософ, письменник
Галузь	філософія[1]
Вчителі	Гай Музоній Руф
Відомі учні	Арріан і Демонактd
Знання мов	давньогрецька[5][5]
Напрямок	стоїцизм[1]
Суспільний стан	раб[1] і вільновідпущеник[1]
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Епі́ктет (близько 50 — близько 140) — давньогрецький філософ-стоїк. Епіктет — прізвисько раба, що перекладається з грецької мови як Придбаний. Справжнє ім'я філософа невідоме.

Епіктет був рабом одного з фаворитів римського імператора Нерона. Пізніше відпущений на волю. Слухав лекції стоїка Мусонія Руфа. Після того як в 89 році Доміціан вигнав із Риму філософів, Епіктет оселився в Нікополі (Епір) в 94 році. На вулицях Нікополя розповсюджував мораль стоїцизму за прикладом Сократа через бесіди і суперечки. Після себе письмових робіт не залишив, його філософські промови збереглися завдяки записам його учня Флавія Арріана. Епіктет жив у крайній бідності.

У Епіктета, навіть більше ніж у Сенеки, практична етика стає головним предметом діяльності. Фізика, в якій грецькі стоїки, а також епікурійці бачили основу етики, відіграє, на його думку, незначну роль, а те, що залишається від неї, наближене до богослов'я. В центрі філософських поглядів Епіктета — розробка моральних принципів, які б допомогли людині за будь-яких обставин, багатства, злиднів, влади або рабства, зберегти внутрішню незалежність від цих обставин і духовну свободу. Для цього, вважає Епіктет, людина повинна розділити усі речі і обставини на залежні від неї і незалежні. У першому разі мужньо виконувати свій обов'язок, решту — ігнорувати.

У вченні про людину посилюється протилежність душі і тіла. Сутність блаженства він бачить тільки у людський волі. Зневажливе відношення до родини і держави наближує Епіктета до кініків. Мораль Епіктета близька до християнських проповідей.

• Епіктет. Енхейридіон і Фраґменти [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]. Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1976. 103 с.
• Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії. Львів, 1993.

• Епіктет // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Епіктет

• Епіктет [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — С. 362. — ISBN 966-7492-00-8.
• Епіктет [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 416. — 1000 екз.