Епіметей (супутник)

**Епіметей**
Epimetheus
Дані про відкриття
Епіметей, сфотографований «Кассіні»
Дата відкриття	18 грудня 1966
Відкривач(і)	Річард Вокер
Планета	Сатурн
Номер	XI
Орбітальні характеристики ^[1]
Велика піввісь	151 410 ± 10 км
Перицентр	149 926±10 км
Апоцентр	152 894±10 км^[2]
Орбітальний період	0,694333517 діб
Ексцентриситет орбіти	0,0098
Нахил орбіти	0,351 ± 0,004° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина	{{{видима зоряна величина}}}
Діаметр	135×108×105 км^[3]
Середній радіус	57 ± 3 км^[3]
Площа поверхні	~40 000 км²
Об'єм	~760 000 км³
Маса	5,304 ± 0,013× 10¹⁷ кг^[1]
Густина	0,69 ± 0,11 г/см³
Прискорення вільного падіння	~0,0078 м/с²
Друга космічна швидкість	~0,032 км/с
Період обертання навколо своєї осі	0,694333517 діб
Нахил осі обертання	0°
Альбедо	0,73 ± 0,03^[4]
Температура поверхні	~78 К
Атмосфера	відсутня
Інші позначення
S/1980 S 3, S/1980 S 4, S/1980 S 5, S/1980 S 8, S/1980 S 15, S/1980 S 16, S/1980 S 17, S/1980 S 19, Сатурн XI
Епіметей у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Епіметей.

Епіметей (лат. Epimetheus, грец. Επιμηθεύς) — сьомий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий 18 грудня 1966 року.

15 грудня 1966 року французький астроном Одуен Дольфюс спостерігав супутник Сатурна, який він назвав Янусом^[5]. У тому ж місяці (три дні по тому) Річард Вокер також спостерігав об'єкт на тій самій орбіті^[6]. У той момент вважалося, що це один і той же супутник. Але через 12 років у жовтні 1978 року Стівен М. Ларсон і Джон Фунтейн відкрили, що насправді це два об'єкти, які рухаються по дуже близьких орбітах. Це було підтверджено даними «Вояджера-1». Янус справді виявився «дволиким». У 1983 році супутнику була присвоєна назва «Епіметей»^[7].

Відстань між орбітами супутників становить лише 50 км — істотно менше їх розмірів. У 1997 році астрофізики Лора Бетт і Пол Дервіз з Університету Маямі розрахували траєкторію руху унікальної пари супутників. Епіметей і Янус рухаються по своїх орбітах незалежно один від одного до того часу, поки внутрішній супутник не починає доганяти зовнішнього. При цьому під дією гравітаційних сил Епіметей виштовхується на вищу орбіту, а Янус переходить на ближчу до Сатурна, тобто вони міняються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно один раз на чотири роки. Скоріш за все обидва супутники в минулому складали єдине ціле і на ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутники.

У грецькій міфології Епіметей — син титана Япета, брат Атласа і Прометея, чоловік Пандори.

Посилання

↑ ^а ^б Spitale, J. N. та ін. (2006). The orbits of Saturn's small satellites derived from combined historic and Cassini imaging observations (PDF). The Astronomical Journal. 132: 692. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Перицентр $q$ і апоцентр $Q$ обчислені за формулами $q=a\cdot (1-e)$ , $Q=a\cdot (1+e)$ , де $a$ — довжина великої півосі орбіти, $e$ — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
↑ ^а ^б Porco, C. C. та ін. (2006). Physical Characteristics and Possible Accretionary Origins for Saturn's Small Satellites (PDF). Bulletin of the American Astronomical Society. 37: 768. Архів оригіналу (PDF) за 27 липня 2007. Процитовано 11 квітня 2007. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Verbiscer, A.; French, R.; Showalter, M.; and Helfenstein, P.; Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act [Архівовано 8 грудня 2008 у Wayback Machine.], Science, Vol. 315, No. 5813 (February 9, 2007), p. 815
↑ Циркуляр МАС №1987^{[недоступне посилання з квітня 2019]}(англ.)
↑ Циркуляр МАС №1991^{[недоступне посилання з квітня 2019]}(англ.)
↑ Циркуляр МАС №3872 [Архівовано 23 квітня 2020 у Wayback Machine.](англ.)