Ермітні поширені в південній Мексиці, Центральній і Південній Америці на південь до північної Аргентини. Вони живуть в підліску тропічних лісів, на узліссях і галявинах, у вторинних заростях і рідколіссях. Деякі види, так як парагвайський ерміт (Phaethornis pretrei), мешкають у більш відкритих місцевостях, наприклад, в саванах. Ермітні мають переважно зелене, коричневе, руде або сіре забарвлення. У більшості видів верхня частина тіла має зеленуватий або бронзовий райдужний відблиск, однак він помітно менш виражений, ніж у інших колібрієвих. Оперення самців і самиць є дуже подібним, різниця між ними виражається у деталях форми дзьоба, хвоста або в інтенсивності оперення. Більшість ермітних не демонструють яскраво вираженого статевого диморфізму, за винятком зеленого ерміта (Phaethornis guy)
Ермітним притаманні відносно довгі дзьоби, тому вони віддають перевагу квітам з глибокими віночками, в першу чергу геліконіям, а також представникам родів Centropogon, Passiflora і Costus. Спід час сезону розмноження самці токують, утворюючи «пісенні ансамблі», вони рекламують себе, розпушивши хвіст і широко відкривши дзьоб, демонструючи жовту, оранжеву або червону внутрішню частину дзьоба. Гнізда ермітних часто мають конусоподібну форму, вони підвішуються або прикріпляюється до довгого вузького листа, коріння або гілки, на берегах річок, в печерах або навіть під мостами.
Філогенія
Низка молекулярно-філогенетичних досліджень родини колібрієвих, результати яких були опубліковані у 2007, 2009 і 2014 роках, показали, що родина складається з дев'яти великих клад, що відображено у наведеній нижче кладограмі[3][4][5]:
Наведена нижче кладограма демонструє філогенетичне відношення між родами всередині підродини. Вона побудована за результатами дослідження 2014 року (рід Anopetia не врахований при побудові кладограми)[5].
↑McGuire, J.A.; Witt, C.C.; Remsen, J.V.; Dudley, R.; Altshuler, D.L. (2009). A higher-level taxonomy for hummingbirds. Journal of Ornithology. 150 (1): 155—165. doi:10.1007/s10336-008-0330-x.
↑ абMcGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016.
Посилання
Schuchmann, K. L. (1999). Family Trochilidae (Hummingbirds). pp. 468–680 in: del Hoyo, J., Elliott, A. & Sargatal, J. (editors) (1999): Handbook of Birds of the World, Volume 5: Barn-owls to Hummingbirds. Lynx Edicions, Barcelona. ISBN 84-87334-25-3
Hinkelmann, C. (1996). Systematics and geographic variation in long-tailed hermit hummingbirds, the Phaethornis superciliosus-malaris-longirostris species group (Trochilidae), with notes on their biogeography. Ornitologia Neotropical 7(2): 119–148. PDF available
Hinkelmann, C., and K. Schuchmann (1997). Phylogeny of the hermit hummingbirds (Trochilidae: Phaethornithinae). Studies on Neotropical Fauna and Environment. 32: 142–163.
Mallet-Rodrigues, Francisco (2006). Táxons de aves de validade questionável com ocorrência no Brasil. III - Trochilidae (I). Revista Brasileira de Ornitologia 14(4): 475–479. PDF available
