Ескадрені міноносці типу «Акідзукі» Були одними з найкращих есмінців Імперського флоту Японії. Спочатку вони задумувались як кораблі протиповітряного прикриття авіаносних груп, але згодом були розроблені як широкопрофільні есмінці.
Головною перевагою нових кораблів була артилерія. На них були встановлені нові 100-мм гармати із довжиною ствола у 65 калібрів. Збільшена маса унітарного патрона дозволяла вести вогонь на відстань до 12 800 м. Гармати розташовувались по дві у чотирьох баштах — дві в носовій частині і дві в кормовій. Друга та третя башта підвищувались на першою та четвертою. Система керування вогнем мала прилади вироблення даних для стрільби для носових та кормових установок. Кожна башта мала свій далекомір та балістичний обчислювач. 90-градусний кут підвищення та скорострільність 15—20 пострілів на хвилину робили гармати ефективним озброєнням подвійного призначення.
Зенітне озброєння складалось з двох спарених 25-мм автоматів, які розміщувались на платформі між трубою та торпедним апаратом.
Спочатку кораблі задумувались як суто артилерійські, але згодом був встановлений 4-трубний 610-мм торпедний апарат із системою швидкої перезарядки.
Також встановлювалось 6 бомбометів із запасом у 72 глибинні бомби.
Розміри кораблів порівняно з попередниками виросли, оскільки нові башти виявились важчими, ніж стандартні зі 127-мм гарматами. А оскільки силова установка залишилась така сама, потужність у 52 000 к.с., то максимальна швидкість зменшилась і становила 33 вузли.
Під час служби кораблі неодноразово модернізовувались. З 1943 року на них встановлювались радари «тип 21». Також регулярно додавали нові зенітні автомати. На вцілілих кораблях їх кількість довели до 27, а потім до 48 штук. Також згодом встановили нові радари «тип 13» і «тип 22».