Ескадрені міноносці типу «Дардо»

Ескадрені міноносці типу «Дардо»
Cacciatorpediniere della Classe Dardo
Італійський ескадрений міноносець «Фреччаа»
Служба
Тип/клас	ескадрені міноносці
Попередній клас	типу «Навігаторі»
Наступний клас	типу «Фольгоре»
Держава прапора	Королівство Італія Грецьке королівство
Належність	Королівські ВМС Італії Королівські ВМС Греції
Корабельня	Cantiere navale di Riva Trigoso Cantiere navale di Sestri Ponente
Замовлено	8
Закладено	8
Спущено на воду	8
Введено в експлуатацію	1929—1933
На службі	1931—1946
Загибель	6
Бойовий досвід	Громадянська війна в Іспанії Окупація Албанії Друга світова війна Середземномор'я Мальтійські конвої
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 520 тонн (стандартна) 2 220 тонн (повна)
Довжина	95,95 м
Ширина	9,75 м
Висота	4,3 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Thornycroft
Гвинти	2
Потужність	44 000 к.с.
Швидкість	38,8 вузли (71,8 км/год)[1]
Дальність плавання	4 600 миль (8 520 км) на швидкості 12 вузлів
Екіпаж	165 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo 2 × 120-мм салютні гармати 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 54 глибинні бомби
Зенітне озброєння	2 × 37-мм зенітних гармати 40/39 Mod. 1915 4 × 13,2-мм зенітні кулемети Breda Mod. 31

Ескадрені міноносці типу «Дардо» (італ. Cacciatorpediniere della Classe Dardo), також ескадрені міноносці типу «Фречча» — клас військових кораблів з 8 ескадрених міноносців, що випускалися італійськими суднобудівельними компаніями з 1929 до 1931 рік для Королівських ВМС Італії та Греції.

У 1929 році Греція замовила в Італії чотири есмінці типу «Дардо». Побудовані для грецького флоту кораблі («Ідра», «Спеце», «Псара» і «Кунтуріотіс») відрізнялися від оригінального проекту трохи коротшим корпусом, зменшеним містком і розміщенням артилерії в одинарних установках (4 × 1) по лінійно-піднесеної схемі.

Ескадрені міноносці типу «Дардо» призначались для спільних дій з крейсерами типу «Зара». Тому до них висувались підвищені вимоги щодо швидкості та дальності плавання. Вони розроблялись на основі есмінців типу «Турбіне», але з потужнішою енергетичною установкою, новими 120-мм гарматами та додатковими бортовими цистернами. Це все призвело до збільшення розмірів корабля, в основному ширини.

Спочатку планувалось розмістити 2 димові труби, як і на «Турбіне», але з метою звільнення місця для раціонального розміщення зенітного озброєння димоходи всіх трьох котлів об'єднали в одну масивну трубу.

Основним недоліком есмінців типу «Дардо» стала погана остійність, яка була викликана застосуванням бортових паливних цистерн та збільшенням маси озброєння і систем управління вогнем. Особливо гостро проблема проявлялась після використання більшої частини палива, тому на практиці частину нафти доводилось залишати, що призводило до зменшення дальності плавання. Згодом почали заміщувати нафту водою, що негативно позначилось на якості палива. Крім цього, на всіх кораблях розмістили 90-100 т баласту, що разом з конструктивним перевантаженням призвело до збільшення водотоннажності з 1 205 до 1 400 т і серйозної втрати швидкості. В реальних умовах експлуатації есмінці рідко могли перевищити швидкість у 30 вузлів.

Після вступу Італії у війну на всіх кораблях застарілі 40-мм зенітні гармати та 13,2-мм кулемети замінили на 5-6 20-мм автомати «Breda 20/65 Mod. 1935».

У 1941-1942 роках з «Дардо», «Фречча» та «Саетта» зняли кормовий торпедний апарат, замість нього встановили дві 37-мм зенітні гармати.

• Ескадрені міноносці типу 1936A
• Ескадрені міноносці типу «S» (1917)
• Ескадрені міноносці типу «G» (1944)
• Есмінці типу «Завєтний»
• Лідери ескадрених міноносців типу «Торнікрофт»

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Дардо»
• Ескадрені міноносці типу «Дардо» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 23 травня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
• FRECCIA destroyers (1931—1932) [Архівовано 8 вересня 2019 у Wayback Machine.](англ.)

• Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.(англ.)
• Gardiner, Robert; Chesneau, Roger (1980). Conway's All The World's Fighting Ships 1922–1946. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-146-7.(англ.)
• Whitley, M.J. (2000). Destroyers of World War 2: An International Encyclopedia. Cassell Publishing. ISBN 1-85409-521-8.(англ.)
• Брагадин М. А. Битва за Средиземное море. Взгляд побежденных. — М.: АСТ, 2001. — 624 с. — 8000 экз. — ISBN 5-17-002636-6.(рос.)
• Дашьян А. В., Патянин С. В., Митюков Н. В., Барабанов М. С. Флоты Второй мировой. — М.: Яуза, Коллекция, Эксмо, 2009. — 608 с. — 2500 экз. — ISBN 978-5-699-33872-6.(рос.)

Виноски

Джерела