Народився у Везулі (департамент Верхня Сона), 11 травня 1824 року. Початкову художню освіту здобув також у Везулі, 1841 році в Парижі вступив учнем до П. Делароша, разом з яким в 1844 році вирушив до Італії, де старанно займався рисуванням та живописом з натури. Після повернення в Париж деякий час працював під керівництвом Ш. Глейра, а потім знову у П. Делароша. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Анрі-П'єром Піку і Жаном-Луї Гамоном, Жером є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису.
Творчість
Перший твір, на який звернули увагу критики і глядачі, це картина «Молоді греки бавляться боєм півнів», виставлена в салоні в 1847 році (зараз зберігається в Люксембурзькому музеї).
За нею йшли: «Анакреонт, який змушує танцювати Бахуса й Амура» 1848 року, і «Грецький лупанарій» 1851 року — саме в цій сцені ясно виражалася одна з головних рис багатогранного таланту живописця, його вміння пом'якшувати спокусливість сюжету суворою обробкою форм і ніби прохолодним ставленням до того, що здатне викликати в глядача почуття.
В 1853 написав подібну двозначну картину під невинною назвою «Ідилія». Всі ці відтворення давньогрецького життя, завдяки оригінальності погляду на неї художника та майстерності його техніки, зробила його головним в особливій групі в середовищі французьких живописців — групи так званих «неогреків».
Написана ним в 1855 році картина «Доба Августа», з фігурами в натуральну величину, може бути розглянута тільки як невдала екскурсія до історичного живопису. Незрівнянно більший успіх мали «Російські солдати-піснярі» — сцена, яка була написана за етюдами, зробленими під час подорожі Жерома у 1854 році через Росію в Молдавію. Серед значущих творів цього періоду — його драматична «Дуель після маскараду» (1857 рік, знаходиться у герцога Омальського[en]; повторення — в Кушелевській галереї Імператорської академії мистецтв) з'явилися після поїздки художника на береги Нілу «Єгипетські рекрути, під конвоєм албанських солдатів в пустелі» (1861 рік).
Розділяючи таким чином свою діяльність між Сходом, Заходом і античною давниною, Жан-Леон Жером був відомішим завдяки останній. З неї запозичені сюжети для його всесвітньо відомих картин: «Вбивство Цезаря», «Гладіатори в цирку вітають імператора Вітеллія» («Ave Caesar Morituri te Salutant»), «Красуня Фріна перед судом аеропага», «Клеопатра у Цезаря» та деяких інших. Підсиливши цими роботами свою вже і без того гучну популярність, Жером звернувся на деякий час знову до побуту сучасного Сходу і написав картини: «Перевіз бранця по Нілу»(1863 рік), «Турецький м'ясник у Єрусалимі», «Алмея», «Робітники на молитві»(1865 рік), «Арнаути, які грають в шахи»(1867 рік), іноді він брався за теми з французької історії, такі як, наприклад, «Людовік XIV та Мольєр» (1863 рік), «Прийом сіамського посольства Наполеоном ІІІ» (1865 рік). Починаючи з 1870-х років, творча здатність Жана-Леона Жерома помітно слабшає, за цей період можна назвати лише три його твори, які цілком гідні набутої ним репутації: «Фрідріх Великий» (1874 рік), «Сірий кардинал» (1874 рік) і «Мусульманський чернець біля дверей мечеті» (1876 рік). У всіх східних жанрах популярного художника вражає витончена та сумлінна передача клімату, місцевості, народних типів і найменших подробиць побутової обстановки, вивчених ним при неодноразовому відвіданні Єгипту та Палестини, навпроти того, у його картинах класичної давнини ми бачимо не стільки греків та римлян, скільки людей новітнього часу, а саме: французів та француженок, які розігрують пікантні сцени в античних костюмах і серед античних аксесуарів.
Малюнок Жерома — завжди бездоганно-правильний і вироблений у всіх подробицях, особливо майстерно художник володіє освітленням. Останніми роками він пробував свої творчі можливості в скульптурі. В 1878 році відвідувачі Паризької всесвітньої виставки зупиняли свою увагу на двох виліплених ним групах: «Гладіатор» і «Анакреон з Бахусом й Амуром».
Жан-Леон Жером помер 10 січня 1904 року.
.png)
.jpg)
.jpg)
_-_01.jpg)
