|
Жовта зірка
Жо́вта зі́рка або Лата (також жо́втий знак або знак ганьби́[1]) — особливий відмітний знак, який за наказом нацистів повинні були носити євреї на підконтрольній владі нацистської Німеччини території в період Голокосту[2]. Лати служили для того, щоб відрізняти євреїв у громадських місцях[3]. Знаки для сегрегації євреївВідмітні знаки для євреїв існували в Середньовіччі в мусульманських і християнських країнах і були частиною політики антисемітизму за релігійною ознакою[1]. У 1933 році нацисти, прийшовши до влади в Німеччині і окупувавши в ході Другої світової війни низку інших країн і територій, відродили практику сегрегації євреїв, але вже на основі расових критеріїв. Вимоги нацистівУперше нацисти ввели обов'язкове носіння жовтої зірки в 1939 році для євреїв окупованої Польщі. Влада вказала, що на євреїв, які порушили вимогу носити на одязі спереду і ззаду жовту зірку, чекає суворе покарання[4]. Першим, не чекаючи вказівок вищого керівництва, такий наказ видав 24 жовтня 1939 року комендант міста Влоцлавек оберфюрер Крамер. Цей наказ стосувався всіх євреїв незалежно від віку й статі. Інші німецькі командувачі на окупованих територіях швидко прийняли такий порядок, який отримав офіційне схвалення з урахуванням антисемітських настроїв, що переважали серед місцевого польського населення, яке з ентузіазмом підтримало цю ідею. Від 1 грудня 1939 року носіння жовтої зірки було введене у всьому генерал-губернаторстві[5]. Найчастіше лата робилася зі шматка тканини жовтого кольору, переважно у вигляді шестикінечної зірки[6]. Лати треба було носити спереду і ззаду на верхньому одязі для того, щоб відповідно до расової політики нацистів можна було відрізнити єврея від будь-якої людини іншого етнічного походження. Окрім латів нацисти часто вимагали від євреїв носити білі нарукавні пов'язки з шестикінечною зіркою[6], іноді також нашивку з номером будинку і квартири[7]. .jpg) На сході введення носіння жовтої зірки було майже повсюдним і одним з перших обмежень, яким піддавалися євреї. Так, в Білорусі, згідно з наказом № 1 від 7 липня 1941 року командувача тилом групи армій «Центр» генерала Максиміліана фон Шенкендорфа, вводилися обов'язкові для носіння євреями з 10-річного віку нарукавні пов'язки білого кольору з намальованою жовтою зіркою[6]. У Латвії наказ про носіння жовтої зірки був виданий окупаційною владою 13 серпня 1941 року[8], в Естонії — 11 вересня 1941 року[9]. Проте в Третьому Рейху і окупованих країнах Західної Європи, на відміну від Східної Європи і СРСР, ця вимога вводилася після цілого ряду інших, м'якіших дискримінаційних заходів. Наприклад, в Голландії нацисти ввели жовту зірку тільки 9 травня 1942 року[10], в окупованій зоні Франції — 29 травня 1942 року[11]. У Білорусі нацисти не робили особливого наголосу на форму нашивки, і часто вона була не у вигляді зірки, а у вигляді кружала[12]. Союзники нацистів також використали жовту зірку як відмітний дискримінаційний знак. Зокрема, 22 травня 1941 року припис носити жовту зірку отримали євреї Хорватії[13], в липні 1941 року таку вимогу отримали євреї Румунії[14]. Жовта зірка була також відмітним знаком для військовополонених єврейського походження. Окрім жовтої зірки часто використовувалися інші додаткові позначення. Наприклад, вводилися спеціальні нарукавні пов'язки із зіркою Давида або нашивки на грудях з номером будинку, де живе цей єврей. Міська легендаІснує міська легенда, згідно якої після окупації Данії нацистами, коли король Данії Кристіан X дізнавшись про наказ щодо обов'язкового носіння данськими євреями жовтої зірки, він нашивав цей знак собі на одяг, сказавши, що усі данці рівні, і після цього наказ був скасований. Легенда з'явилася у зв'язку з висловлюванням короля після відвідування синагоги в 1942 році. Він сказав, що «якщо євреїв Данії змусять носити символ, що відрізняє їх від інших співгромадян, то я і моя сім'я теж носитимемо цей символ»[15][16][17]. Легенда стала широко відомою частково завдяки згадці в книзі Леона Юріса «Вихід», написаної в 1958 році[18]. Легенді також присвячений один з епізодів художнього фільму Ельдара Рязанова «Андерсен. Життя без любові». За фантастичного сюжету фільму, Г. Х. Андерсен на якийсь час переноситься в окуповану нацистами Данію і опиняється на місці Кристіана X. Бачачи приниження, яким піддаються євреї, Андерсен, — Крістіан X просить королеву Александріну прикріпити до його одягу жовту зірку Давида на знак солідарності з ними. Із зіркою Давида на грудях він здійснює кінні прогулянки Копенгагеном. Приклад короля наслідують прості данці, прикріплюючи до свого одягу, будівель і машин жовті зірки. Насправді Данія була єдиною підконтрольною нацистам країною, де носіння жовтої зірки не вводилося[15][19]. Використання ісламістамиВ період правління ісламістського режиму талібів в Афганістані у 2001 році уряд зажадав щоб індуїстська меншина в «Ісламському Еміраті Афганістан» носила жовті знаки в громадських місцях. Це було частиною плану талібів по відділенню і ідентифікації представників релігійних меншин від мусульманської общини[20]. Ці вимоги викликали протест і засудження в Індії і США як грубе порушення свободи віросповідання[21]. Голова Антидифамаційної ліги Аврам Фоксман порівняв указ талібів з практикою нацистської Німеччини відносно євреїв[22]. У США деякі конгресмени і сенатори носили жовті значки в ході дискусії з цієї проблеми як демонстрацію солідарності з індуїстською меншістю в Афганістані[23][24]. Примітки
Література
Посилання
|
