Жулі Депардьє народилася 18 червня 1973 року в Парижі у сім'ї акторів Жерара і Елізабет Депардьє. У неї був рідний старший брат Гійом, який помер у 2008 році в результаті загострення давнього захворювання, а також є звідні брат Жан і сестра Роксана. Перш ніж остаточно вибрати для себе акторську кар'єру, Жулі почала вивчати філософію, але наприкінці 1990-х зробила остаточний вибір на користь кінематографа[1]. У 1994 році Жулі знялася в маленькій ролі разом зі своїм знаменитим батьком у воєнній драмі Іва Анжело за романом Оноре де Бальзака«Полковник Шабер», а потім у Жозе Даян у фільмі «Машина». Зустріч з режисеркою стала для Жулі доленосною, і акторка знялася у Даян ще в декількох телевізійних стрічках, серед яких, — знаменита телеверсія «Графа Монте-Крісто» з Жераром Депардьє.
У 1998 році відбувся дебют Жулі Депардьє на великому екрані у фільмі «Опівнічний іспит». Це була складна робота в психологічному плані, після якої акторка почала отримувати багато пропозицій від режисерів. До того ж, акторське дарування — не єдиний талант Жулі. У 1998 році вона записала музичний диск «Adieu Camille» разом з популярним французьким співаком Марком Лавуаном.
Після першого гучного успіху на великому екрані Жулі знялася у фільмі «Люби мене» з Джонні Голлідеєм і Сандрін Кіберлен. З 2000 по 2005 роки вона багато працювала в телепроєктах, і знову зустрілася зі своєю хресною матір'ю в кіно — Жозе Даян, яка зняла Депардьє разом з братом Гійомом у фільмі «Заїд, мелодія помсти» (2001).
У 2001 році Жулі Депардьє з'явилася у стрічці «Бог великий, я маленька» разом з Одрі Тоту. У тому ж році відбувся її дебют на театральній сцені.
У 2002 Жулі знялася у фільмі «Крихітка Лілі» разом з Людівін Саньє і отримала свою першу головну французьку кінонагороду — «Сезара» за найкращу жіночу роль другого плану.
З 2004 починається підйом акторки Депардьє: вона знімається у великому проєкті — фільмі «Мистецтво красиво розлучатися» з Еммануель Беар і Шарлем Берлінґом в головних ролях, після чого Жулі знімається дуже багато — як в кіно, так і на телебаченні.
У 2007-му році акторка з'явилася в американському фільмі «Година пік 3», а також в картині Клода Міллера«Сімейна таємниця», де її партнерками були Сесіль де Франс і Людівін Саньє. Клод Міллер став режисером, що приніс Жулі визнання кінокритиків. За роботу з ним у 2008 році Депардьє отримала свій другий «Сезар» як найкраща акторка другого плану.
У 2008 році Жулі Депардьє уперше здійснила постановку опери «Казки Гоффмана» в замку «Vaux le Vicomte», який надихнув Людовика XIV на будівництво Версаля.
Особисте життя
З 2001 по 2008 роки Жулі Депардьє жила в цивільному шлюбі з віолончелістом Лораном Корсія (фр.Laurent Korcia). На зйомках фільму «Я — нічия земля» (фр.Je suis un no man's land) вона познайомилася з актором, режисером, композитором і співаком Філіпом Катріном[en][2]. У пари є двоє синів: Біллі (нар. 16.6.2011) і Альфред (нар. 8.8.2012).
