Забіла-Врубель Надія Іванівна

Надія Забіла-Врубель
Ім'я при народженні	Надія Забіла
Народилася	20 березня (1 квітня) 1868(1868-04-01) Ковно, Російська імперія
Померла	21 червня (4 липня) 1913(1913-07-04) (45 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Підданство	Російська імперія
Національність	українка
Діяльність	оперна співачка
Галузь	спів[1]
Alma mater	Фундуклеївська жіноча гімназія, Київський інститут шляхетних дівчат і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Знання мов	російська[1]
Рід	Забіли
Батько	Іван Забіла
У шлюбі з	Михайло Врубель
Медіафайли у Вікісховищі

Забіла-Врубель Надія Іванівна (20 березня (1 квітня) 1868(18680401) — 21 червня (4 липня) 1913) — російська оперна співачка (лірико-колоратурне сопрано).

Походила з української шляхетської родини, була небогою відомого українського скульптора Пармена Забіли. Народилася 1 квітня 1868 року у м. Ковно (тепер Каунас, Литовська Республіка). Навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії та Київському Інституті шляхетних дівчат, де здобула початкову музичну освіту у М. Лисенка.

У 1891 році закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас Н. Ірецької), пізніше продовжувала освіту в Парижі (клас М. Маркезі). Дебютувала у 1893 році в Києві (приватна опера І. Сетова). У 1894—1895 роках виступала в м. Тифлісі (тепер м. Тбілісі, Республіка Грузія), у 1895—1896 роках — у Санкт-Петербурзі, у 1896—1897 роках  співала в Харківській опері.

У 1897—1904 роках офіційно стала першим сопрано Московської приватної опери С. Мамонтова. У 1904—1911 роках — солістка Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі.

У 1911 році залишила сцену, виступала в камерних концертах.

Дружина художника М. Врубеля (з 1896 року), позувала для численних картин чоловіка. Образ співачки втілений у портретах і картині «Царівна-либідь».

Виконувала провідні жіночі партії в операх західноєвропейських (Мікаела — «Кармен» Ж. Бізе, Маргарита — «Фауст» Ш. Гуно, Олімпія — «Казки Гофмана» Ж. Оффенбаха, Дездемона — «Отелло» Дж. Верді, Мімі — «Богема» Дж. Пуччіні, Недда — «Паяци» Р. Леонкавалло) і російських (Антоніда, Горислава — «Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глинки; Тетяна, Марія, Іоланта — «Євгеній Онєгін», «Мазепа», «Іоланта» П. Чайковського) композиторів. Особливо відзначалася майстерним трактуванням сопранових партій в операх М. Римського-Корсакова: Ольга — «Псков'янка», Панночка — «Майська ніч», Снігуронька — «Снігуронька», Волхова — «Садко», Віра — «Бояриня Віра Шелога», Марфа — «Царева наречена», Царівна-Лебідь — «Казка про царя Салтана», Царівна Ненаглядна Краса — «Кощій Безсмертний», птах Сирин — «Оповідь про невидимий город Кітеж». Вокальні дані і виконавська майстерність співачки дістали високу оцінку М. Римського-Корсакова, М. Гнесіна та ін. видатних композиторів. М. Римський-Корсаков присвятив їй романси «Ещё я полн, о друг мой милый», «Нимфа».

• Митці України: Енциклопедичний довідник. К., «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992

• Забела-Врубель Надія Іванівна // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 101-102.