Збройні сили Білорусі

Збройні сили Республіки Білорусь
Збройні сили Республіки Білорусь
Узброеныя Сілы Рэспублікі Беларусь
	Емблема Збройних сил Білорусі
Засновані	1918
Поточна форма	20.березня.1992 року
Види збройних сил
	Сухопутні війська; Повітряні сили; Сили спеціальних операцій
Штаб	Мінськ
Командування
Верховний головнокомандувач	Президент; Олександр Лукашенко
Міністр оборони	генерал-лейтенант; Хренін Віктор Геннадійович
Начальник генерального штабу	генерал-майор; Гулевич Віктор Володимирович
Людські ресурси
Вік	18-27 років
Призов	12-18 місяців
Населення у; призовному віці	2.401.785 ч., віком 16-49 (оц. 2010),; 2.429.653 ж., віком 16-49 (оц. 2010)
Придатних для; військової служби	1.693.626 ч., віком 16-49 (оц. 2010),; 2.012.401 ж., віком 16-49 (оц. 2010)
Щорічно досягають; призовного віку	51.855 ч. (оц. 2010),; 48.760 ж. (оц. 2010)
Активні службовці	56.000 (2018)
Резерв	344.000 (2018)
Витрати
Бюджет	Br; $ 725.000.000 (2015)
Відсоток у ВВП	1,3 % (2013)
Промисловість
Закордонні постачальники	Росія; Україна; КНР
Історія
	Військова історія Білорусі
Однострої та звання
	Військові звання Білорусі
Нагороди
	Військові нагороди Білорусі
	Збройні сили Білорусі у Вікісховищі

Збройні сили Білорусі (біл. Узброеныя сілы Беларусі) — збройні сили Республіки Білорусь, покликані відповідно до державної доктрини від 6 грудня 1992 року забезпечувати охорону державного суверенітету, при цьому не розглядаючи будь-яку конкретну країну як свого потенційного ворога та не втручаючись у збройні конфлікти між іншими державами.

У мирний час не виключена можливість участі білоруських миротворців у операціях ООН. ВПС Білорусі, які є частиною збройних сил цієї країни, покликані вести постійний контроль за повітряним простором Республіки Білорусь. Також до складу збройних сил входять сухопутні війська.

Історія

Докладніше: Збройні сили Білоруської Народної Республіки та Скорочення Збройних сил Білорусі (1992—1996)

Сухопутні війська

Сухопутні війська безпосередньо управляються Міністерством оборони. Чисельність сухопутних військ оцінюється у 29 600 військовослужбовців. Організаційно поділяють на два оперативних (операційних) командування: Західне та Північно-західне.

Західне оперативне командування

З 1 червня 1993 року правонаступником 28-ї Червонопрапорної загальновійськової армії став 28-й армійський корпус (28 АК), 17 грудня 2002 року — Західне оперативне командування.

На 2011 рік до його складу входили.

6-та Київсько-Берлінська окрема механізована бригада,
11-та Прикарпатсько-Берлінська окрема механізована бригада,
111-та артилерійська бригада,
1199-й реактивний артилерійський полк,
74-й окремий полк зв'язку,
108-й окремий полк матеріального забезпечення,
255-й окремий радіотехнічний полк
40-й окремий батальйон
48-й окремий батальйон
250-й окремий батальйон охорони й обслуговування
230-й загальновійськовий полігон.

Північно-Західне оперативне командування

Склад Північно-Західного оперативного командування в цілому схожий з вищевказаним. На 2011 рік до його складу входили.

19-та гвардійська окрема Миколаївсько-Будапештська Червонопрапорна ордена Суворова механізована бригада,
120-та Рогачівська окрема механізована бригада,
231-ша артилерійська бригада,
740-ва Мінська зенітна ракетна бригада,
427-й реактивний артилерійський полк,
7-й Торунський орденів Олександра Невського і Червоної Зірки інженерний полк,
60-й окремий полк зв'язку,
110-й окремий полк матеріального забезпечення
10-й окремий батальйон РЕБ,
80-й окремий батальйон РХБЗ,
258-й окремий батальйон охорони й обслуговування

Центральне командування

Крім того, безпосередньо командуванню сухопутних військ підпорядковуються

38-ма гвардійська окрема мобільна бригада,
103-тя гвардійська окрема мобільна бригада,
336-та реактивна артилерійська бригада «Смерч»,
465-та ракетна бригада,
51-ша Оршанська змішана артилерійська група,
інші частини та підрозділи.

Сухопутні війська мають у своєму складі механізовані з'єднання, ракетні війська та артилерію, війська ППО сухопутних військ, підрозділи зв'язку, частини та установи тилового та технічного забезпечення.

Техніка та озброєння

Сухопутні війська мають на озброєнні танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, артилерію різної потужності та призначення, протитанкові ракетні комплекси, зенітні ракетні комплекси, засоби керування, автоматичну стрілецьку зброю. Дані про кількість взяті з IISS Military Balance 2010.

Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Примітки
Танки
Т-80Б	СРСР	Основний бойовий танк	92^[5]
Т-72Б	СРСР	Основний бойовий танк	1465^[5]
Т-55	СРСР	Середній танк	29^[5]
Бойові машини піхоти
БМП-1	СРСР	Бойова машина піхоти	109^[5]
БМП-2	СРСР	Бойова машина піхоти	1164^[5]
БРМ-1К	СРСР	Бойова розвідувальна машина	161^[5]
БМД-1	СРСР	БМД-1	154^[5]
Бронетранспортери
ТМПК «Мул»	Білорусь	Бронетранспортер	немає даних^[5]
БТР-Д	СРСР	Бронетранспортер	22^[5]
МТ-ЛБ	СРСР	Бронетранспортер	66^[5]
БТР-60	СРСР	Бронетранспортер	188^[5]
БТР-70	СРСР	Бронетранспортер	446^[5]
БТР-80	СРСР	Бронетранспортер	194^[5]
Бронеавтомобілі
Dongfeng Mengshi	КНР	Бронеавтомобіль	22^[5]
Артилерійські системи
2С9 «Нона-С»	СРСР	120 мм САУ	54^[5]	Самохідна
2С1 «Гвоздика»	СРСР	122 мм САУ	246^[5]	Самохідна
2С3 «Акація»	СРСР	152 мм САУ	163^[5]	Самохідна
2С5 «Гіацинт-С»	СРСР	152 мм САУ	120^[5]	Самохідна
2С19 «Мста-С»	СРСР	152 мм САУ	13^[5]	Самохідна
2С7 «Піон»	СРСР	203 мм САУ	36^[5]	Самохідна
Д-30	СРСР	122 мм гармата-гаубиця	202^[5]	Буксирувана
2А36 «Гіацинт-Б»	СРСР	152 мм гармата-гаубиця	50^[5]	Буксирувана
2А65 «Мста-Б»	СРСР	152 мм гармата-гаубиця	136^[5]	Буксирувана
Д-20	СРСР	152 мм гармата-гаубиця	58^[5]	Буксирувана
2С12 «Сани»	СРСР	Міномет	77^[5]	Транспортуються
Реактивні системи залпового вогню
БМ-13 Катюша	СРСР	Реактивна система залпового вогню (132мм)	1^[5]
БМ-21 Град	СРСР	Реактивна система залпового вогню	213^[5]
БМ-27 Ураган	СРСР	Реактивна система залпового вогню	84^[5]
БМ-30 Смерч	СРСР	Реактивна система залпового вогню	40^[5]
Протитанкова озброєння
Фагот (ПТРК), Конкурс (ПТРК), Штурм (ПТРК), Метис (ПТРК)	СРСР	Протитанкова керована ракета	близько 480^[5]
Тактичні ракетні комплекси
Точка (тактичний ракетний комплекс)	СРСР	Тактична ракета	26^[5]
Р-11	СРСР	Тактична ракета	60^[5]
Системи ППО
С-300,ЗРК Бук,ЗРК Оса,Стріла-10,ЗРК Тор	СРСР, Росія	Зенітно-ракетний комплекс	близько 350^[5]

Ядерна зброя

Докладніше: Ядерне роззброєння Білорусі

Емблема Збройних сил Республіки Білорусь

Затверджена Указом Президента Республіки Білорусь від 17.11.2000 р. № 600.^[6]

Див. також

Група білоруських військових фахівців у Венесуелі

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
↑ «Увеличение численности белорусской армии — реакция на кризис безопасности в регионе» [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.] Центр белорусских исследований, 22.03.2018
↑ 2018 Belarus Military Strength. Global Firepower (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
↑ Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак The Military Balance 2010. — P. 178. [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Цэнтральныя органы ваеннага кіравання. http://www.mil.by/. ‎Міністерство оборони Республіки Білорусь. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |вебсайт= (довідка)(біл.)

Посилання

Войска территориальной обороны (ТерО) Республики Беларусь [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Территориальная оборона не прошла проверку реальностью [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Территориальная оборона в системе национальной безопасности (рос.)
Территориальные войска: опыт США для Беларуси [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
По поручению Александра Лукашенко в Беларуси прошла проверка готовности территориальных войск [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Управление территориальной обороны Генерального штаба Вооруженных Сил [Архівовано 26 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Парад в Минске 3 июля 2017. [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.]
У Білорусі запроваджують смертну кару за “держзраду” для військових
У Білорусі випробували РСЗВ “Шквал”

[count_mil-1] а ^б ^в ^г CIA The World Factbook. «Central Intelligence Agency». Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.

[2] «Увеличение численности белорусской армии — реакция на кризис безопасности в регионе» [Архівовано 2 вересня 2018 у Wayback Machine.] Центр белорусских исследований, 22.03.2018

[3] 2018 Belarus Military Strength. Global Firepower (англ.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2018.

[4] Defence Budget by Country. «Global Firepower». Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 7 вересня 2015.

[mb-5] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак The Military Balance 2010. — P. 178. [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

[6] Цэнтральныя органы ваеннага кіравання. http://www.mil.by/. ‎Міністерство оборони Республіки Білорусь. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |вебсайт= (довідка)(біл.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]