Значковий товаришЗначковий товариш — найменш вагомий титул Значного військового товариства, запроваджений у Гетьманщині в другій половині XVII століття. ПоходженняЗвання існувало у козацьких військах, зокрема Війську Руському, щонайменше з часів Стефана Баторія, на підтвердження чого можна навести уривок із його королівського привілею козакам від 19 квітня 1579 року:
ОписЗвання надавалося гетьманом або Генеральною військовою канцелярією козацькій старшині і козакам. Вони були вилучені з-під влади сотенної адміністрації і підлягали в адміністративному і судовому порядку полковнику. За ранговою субординацією йшли за військовими товаришами і були першими після сотників, брали участь у воєнних походах, виконували доручення полкових канцелярій. Обов'язкиЗначкові товариші берегли полкові прапори — значки та сотенні корогви, а також за дорученням полковників керували окремими військовими загонами. Кількість значкових товаришів у полках була сталою — 30-50 чоловік. СтатусУ другій половині 18 століття звання значкового товариша надавалося полковій і сотенній старшині та виборним козакам як нагорода за військову службу у разі їх відставки. Скасування званняУ 1783 році у всіх полках Лівобережної України було 403 значкових товаришів. Ранг значкового товариша, як і всі інші старшинські звання, скасовані російським урядом у 1785 році. Примітки
Див. також
Джерела та література
|