Йоганн Бернуллі

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Йоганн Бернуллі
нім. Johann Bernoulli
Йоганн Бернуллі
Народився	27 липня 1667(1667-07-27) Базель, Швейцарія
Помер	1 січня 1748(1748-01-01) (80 років) Базель, Швейцарія
Поховання	Peterskirched[1]
Місце проживання	Швейцарія
Країна	Швейцарія
Національність	швейцарець
Діяльність	математик, фізик, науково-педагогічний працівник, лікар, викладач університету, науковець
Alma mater	Базельський університет
Галузь	математика
Заклад	Базельський університет Гронінгенський університет
Науковий керівник	Якоб Бернуллі
Вчителі	Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
Відомі учні	Гійом де Лопіталь[2]
Аспіранти, докторанти	Леонард Ейлер[3] Даніель Бернуллі[3] Johann Samuel Königd[3] П'єр Луї Мопертюї[3] Henricus Casimirus Hoornd[3]
Членство	Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Петербурзька академія наук Російська академія наук
Рід	Сім'я Бернуллі
Батько	Ніколас Бернулліd
Мати	Margaretha Bernoullid
Брати, сестри	Якоб Бернуллі[4] Nicolaus Bernoullid Hieronymus Bernoullid
У шлюбі з	Dorothea Falknerd[2]
Діти	Микола Бернуллі Даніель Бернуллі[4] Йоган II Бернулліd Anne Catherine Bernoullid[5]
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1712)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Йоганн Бернуллі у Вікісховищі

Йоганн Бернуллі (*27 липня 1667 — †1 січня 1748) — професор Гронінгенського (з 1695) і Базельського (з 1705) університетів, почесний член Петербурзької АН.

Молодший брат Якоба Бернуллі, батько Данила Бернуллі, один з найвизначніших математиків свого часу; після смерті брата Якоба перейшов на його кафедру в Базелі й займав її до самої смерті; в 1648 відкрив експоненціальне числення і ознайомив з ним учений світ в 1697 ще до Лейбніца.^{[джерело?]}

Разом із братом Якобом розробляв аналіз нескінченно малих. Йоганну Бернуллі належить перший друкований систематичний виклад інтегрального числення.

Вивів правило розкриття невизначеності типу 0/0 (відоме під назвою правила Лопіталя), розробив методи інтегрування раціональних дробів, обчислення площ плоских фігур, випрямлення різних кривих, відкрив ряд, називаний його іменем і споріднений із рядом Тейлора, дав визначення поняття функції як аналітичного виразу, складеного зі змінних і постійних величин. Поставив класичне завдання про геодезичні лінії й знайшов характерну геометричну властивість цих ліній, а пізніше вивів диференціальне рівняння, що описує їх.

Повне зібрання його вчених праць з'явилося в Женеві (1742), а його листування з Лейбніцем (2 т., там само, 1745).

• Диференціальне рівняння Бернуллі
• Мрія другокурсника (математична тотожність)

• Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 43—44. — 50 000 прим. (рос.)
• Никифоровский В. А. Великие математики Бернулли. — М.: Наука, 1984. — 177 с. — (История науки и техники).