|
Казімеж Соснковський
Казімеж Соснковський (пол. Kazimierz Sosnkowski, 19 листопада 1885, Варшава, Варшавська губернія, Російська імперія — 11 жовтня 1969, Монреаль, Канада) — польський генерал початку 20 століття. БіографіяКазімеж Соснковський народився у Варшаві 19 листопада 1885 року в дворянській сім'ї, батько — Юзеф Богдан, мати — Зофія. Незабаром після його народження родина переїхала в Петербург. Там Казімеж поступив у класичну гімназію, яку закінчив з відзнакою. У 1905 році він повертається до Варшави і поступає в політехнічний інститут. Під час революційних подій 1905 року брав участь у студентських заворушеннях, за що був виключений з інституту. Потім Соснковський вступив у «Польську соціалістичну партію» (ППС) і став активним членом її бойової організації. В 1907 році він був змушений емігрувати в Австро-Угорщину, рятуючись від переслідування поліції. Там він продовжив освіту і вступив у Львівський політехнічний інститут. Починаючи з 1908 року при його активній діяльності стали створюватися нелегальні збройні формування — стрілецькі дружини. Першу світову війну Соснковський зустрів у званні підполковника на посаді начальника штабу 1-ї бригади Польського легіону, що воював на боці Центральних держав. В 1916 році він став полковником і командиром 1-ї бригади, а в наступному році був призначений главою військового департаменту Тимчасового державного комітету. За відмову легіонерів присягати німецькому кайзеру в кінці липня 1917 року, він був заарештований і посаджений у в'язницю Шпандау. Потім його перевели в Магдебург. Після перемоги революції в Німеччині в листопаді 1918 року Соснковський був випущений з в'язниці, і вже через два дні після звільнення був підвищений до генерала. У цьому званні він став командувачем Варшавським військовим округом, а потім отримав посаду військового міністра. Після закінчення радянсько-польської війни, під час якої Соснковський командував резервною армією, повернувся до посади військового міністра. У лютому 1924 року стає головою Військової ради країни і командувачем Познанським військовим округом. Він брав участь в роботі Женевської конференції з роззброєння, очолюючи польську делегацію. В 1928 році був призначений інспектором армії «Полісся». Керував будівництвом укріпрайонів на польському кордоні з СРСР. В 1936 році йому для розради присвоїли звання генерала броні. Під час німецького вторгнення в Польщу був призначений командувачем Південним фронтом. Відзначився у битві під Яворовом. Після поразки Польщі Соснковському вдалося перетнути кордон з Угорщиною і далі дістатися до Парижа, куди він прибув 11 жовтня. У новому уряді Сікорського Соснковський очолив комітет міністрів у справах країни. Він приступив до цієї посади 13 листопада 1939 року. Одночасно очолив «Союз збройної боротьби» — польський рух опору. Після капітуляції Франції Соснковський, разом з урядом Сікорського, перебрався в Лондон. Був противником східної політики Сікорського, різко протестував проти угоди Сікорського-Майського, в зв'язку з чим, в липні 1941 року пішов у відставку. Після загибелі Сікорського 4 липня 1943 року, Соснковський був призначений головнокомандуючим польськими збройними силами. Казімеж Соснковський з 1944 року вірив в близьку перспективу третьої світової війни і повний розгром в цій війні Радянського Союзу[1]. В 1944 році генерал Сосновський був змушений піти зі свого поста і виїхати в Канаду. Оселився в околицях Монреаля. Помер 11 жовтня 1969 року. Був похований в Парижі в костелі Святого Станіслава, згідно з його заповітом. НагородиПольща
Інші країни
Пам'ять
Список літератури
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
_-_ribbon_bar.gif){kind=small}
