Каледоніт

Каледоніт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Cdo[2]
Хімічна формула	Cu₂Pb₅(SO₄)₃(CO₃)(OH)₆
Nickel-Strunz 10	7.BC.50
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь	Шотландія[3]
Типова місцевість	Leadhillsd[4]
Каледоніт у Вікісховищі

Каледоні́т — мінерал, основний карбонат-сульфат свинцю і міді острівної будови.

Названий на честь древньої назви Шотландії — Каледонія, де він вперше був виявлений.

Каледоніт був вперше знайдений у місцевості Ледгіллс на південному заході Шотландії і описаний в 1820 році Генрі Джеймсом Бруком (1771—1857), який спочатку називав мінерал мідним сульфат-карбонатом свинцю (англ. Cupreous sulphato-carbonate of lead). Через рік Карл Цезар фон Леонгард прийняв це позначення у своєму другому виданні своєї роботи Handbuch der Oryktognosie, але переклав його німецькою мовою як мідьвмісний карбонат свинцю (нім. Kupferhaltiges schwefel-kohlensaures Blei).

Коли Август Брайтгаупт опублікував свою «Повну характеристику мінеральної системи» в 1832 році, назва мінералу базувалася більше на його кристалічній структурі і описувала його як призматичний мідно-свинцевий шпат.

Назва каледоніт, яка діє і донині, нарешті була дана мінералу Франсуа Сульпіче Бьоданом (1787 — 1850), який назвав його за латино-кельтською назвою Шотландії, виходячи з місцезнаходження.

Хімічна формула: Pb₅Cu₂[(OH)₆CO₃(SO₄)₃].

Містить (%): PbO — 69,17; CuO — 9,86; CO2 — 2,73; SO₃ — 14,89; Н₂О — 3,35.

Сингонія ромбічна.

Ромбо-дипірамідальний вид.

Форма виділення — дрібні кристали, кірочки, щільні агрегати.

Густина 5,76.

Твердість 3.

Колір від густо-зеленого до синього.

Риса зеленувато-біла.

Блиск смолистий.

Злом раковистий.

Крихкий.

Напівпрозорий.

Каледоніт, як і подібні за хімічним складом мінерали сусаніт, свинділіт і макферсоніт, розчиняється в азотній кислоті шляхом спінювання та виділення вуглекислого газу. Утворюється білий осад сульфату свинцю.

Типовий зразок мінералу зберігається в Музей природничої історії, Париж, Франція.

Каледоніт є типовим вторинним мінералом, який утворюється переважно в зоні вивітрювання свинцевих і мідних родовищ. Поширений мінерал зони окиснення мідно-свинцевих родовищ, хоча у промислових масштабах не використовується. Добувається переважно з колекційною метою.

Супутні мінерали включають англезит, азурит, брошантит, церусит, ледгілліт, лінарит і малахіт.

Будучи досить рідкісним мінеральним утворенням, каледоніт іноді можна знайти у великій кількості в різних місцях, але в цілому він не дуже поширений. На даний момент (станом на 2011 рік) у всьому світі відомо близько 300 місць.^[5] На додаток до місця розташування типу Лідгіллз, яке також відомо особливо великими кристалами каледоніту розміром до 2 см ^[6], мінерал зустрічався в багатьох інших місцях Сполученого Королівства в Англії, Шотландії та Уельсі.

«Мамонтова шахта» в окрузі Пінал (штат Аризона) і «рудник Блакитний дзвін» в окрузі Сан-Бернардіно (штат Каліфорнія) в США, де були знайдені кристали розміром від 1,5 до 2 см, відомі завдяки надзвичайним знахідкам каледоніту. Крім того, друзи знайдені з добре розвиненими кристалами у копальні Чах Мілле поблизу Анарак в іранській провінції Ісфахан.^[7]

У Німеччині каледоніт досі знаходили в основному в Шварцвальді в Баден-Вюртемберзі, а також у Хоенштайні біля Лаутерталя та в «Асоціації Грубе» поблизу Айзенбаха в Гессені, у кількох місцях у горах Гарц від Нижньої Саксонії до Саксонії.

В Австрії відомі кілька місць у Каринтії, Нижній Австрії, Зальцбурзі та Штирії, але в Швейцарії наразі відома лише шахта «Les Moulins» біля Сен-Люка VS у кантоні Вале.

Серед інших країн – Аргентина, Австралія, Бельгія, Болівія, Болгарія, Чилі, Китай, Франція, Греція, Ірландія, Італія, Японія, Канада, Марокко, Мексика, Намібія, Норвегія, Пакистан, Португалія, Румунія, Росія, Іспанія, Південна Африка та Сполучені Штати Америки.^[8]

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каледоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Каледоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Handbook of mineralogy
• Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 630—632.
• Giacovazzo, C., S. Menchetti, and F. Scordari (1973) The crystal structure of caledonite, Cu2Pb5(SO4)3CO3(OH)6. Acta Cryst., 29, 1986—1990.
• Giacovazzo, C., S. Menchetti, and F. Scordari (1976) X-ray powder data for caledonite. Mineral. Mag., 40, 536.
• Warr, L.N. (2021). "IMA–CNMNC approved mineral symbols". Mineralogical Magazine. 85 (3): 291–320.
• Charles Palache, W. E. Richmond: Caledonite. In: American Mineralogist. Band 24, 1939 (englisch).

• Caledonite Webmin [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Caledonite MinDat Listing [Архівовано 1 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Caledonite Mineral Galleries