Кальницький Іван Сергійович

Кальницький Іван Сергійович
Народився	23 червня 1923(1923-06-23) село Гранів Гайсинського району Вінницької області
Помер	27 вересня 2006(2006-09-27) (83 роки) село Печера Тульчинського району Вінницької області
Громадянство	СРСР→ Україна
Діяльність	державний діяч
Посада	Голова колгоспу
Партія	КПРС
У шлюбі з	Людмила Алфімова
Нагороди

|битви= |роки служби=

Іван Сергійович Кальницький (нар. 23 червня 1923(19230623), уродженець села Гранів, Гайсинського району Вінницької області — 27 вересня 2006, село Печера Тульчинського району Вінницької області) — український радянський діяч, голова колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС Герой Соціалістичної Праці (8.04.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань.

Народився в селянській родині. З вересня 1941 року служив рядовим Червоної армії, згодом очолив підпільну антифашистську організацію. З грудня 1942 до січня 1944 року — рядовий, політичний керівник взводу, політичний керівник роти партизанського загону імені Леніна Другої партизанської бригади, яка діяла на території Вінницької та Київської областей.

У березні 1944 — 1946 року — голова колгоспу імені Кірова в рідному селі Гранів Гайсинського району Вінницької області. У 1946 році переїхав в село Петрашівка до жінки, яка врятувала йому життя i в цьому ж році був обраний головою колгоспу «III інтернаціонал» Шпиківського району (нині Тульчинський район)^[1], який в 1956 став передовим господарством і занесений на обласну дошку пошани^[1].

Член ВКП(б) з 1948 року.

З 1956 року — голова колгоспів імені Леніна, «Третій Інтернаціонал» Шпиківського району Вінницької області, директор Соколецького млиноб'єднання Вінницької області.

У 1962—1976 роках — голова колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС села Печера Тульчинського району Вінницької області^[1]. У 1976—1991 роках — голова укрупненого колгоспу імені XXV з'їзду КПРС села Печера Тульчинського району Вінницької області^[1]. У 1978 році закінчив економічний факультет Української сільськогосподарської академії.

У 1991—1999 роках — голова приватного сільськогосподарського підприємства «Печера» села Печера Тульчинського району Вінницької області.

1973 — на зйомках фільму «Прощавайте, фараони» познайомився з Алфімовою Людмилою Іванівною (був старший на 12 років від Людмили^[2]). Кохання спалахнуло практично миттєво. Покинути Поліну Леонтіївну (Іван був молодший за неї на 15 років)^[3], Івану Сергійовичу не дозволяло сумління. Тільки після смерті Поліни він запропонував Милі-Людмилі (так він багато років називав Людмилу Анфілову) переселитися до нього.1993 — одружилися, з Києва переїхала до села Печера Тульчинського району на Вінниччині. У часи незалежності Кальницький викупив занедбаний колишній особняк графів Потоцьких і довів його до ладу, подарував їй будинок у селі Печера^[4]. Подружжя прожило 13 років разом.

• Герой Соціалістичної Праці (8.04.1971)
• два ордени Леніна (26.02.1958, 8.04.1971)
• орден Жовтневої Революції (6.09.1973)
• орден Трудового Червоного Прапора (31.12.1965)
• орден Вітчизняної війни І ст. (11.03.1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (5.05.1945)
• Орден Богдана Хмельницького (Україна) ІІІ ст. (14.10.1999)
• медалі
• лауреат Почесної відзнаки Президента України (1995)
• заслужений працівник сільського господарства Української РСР

• Кальницький І., Пиркін В. Ланка на підряді: буряковод. колгосп ім. XXV з'їзду КПРС Тульчинського району Вінницької області — Київ: Урожай, 1988 р.
• патентів України» [Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine.]

• Видатні люди краю
• Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.