Канаані

Канаані
Походження	Ізраїль
Інші назви	Ханаані
Стандарти породи
TICA	стандарт
Кіт свійський (Felis catus)

Канаані (ханаані) — це молода експериментальна порода кішок. Їх почали розводити з метою створення домашньої кішки, зовні схожої на дику лісову. І результат був досягнутий: нова порода стала схожа на благородних плямистих котів. Багато хто порівнює канаані з оцикетом і саванами.

Батьківщина породи — Єрусалим, Ізраїль. А назва «канаані» або «ханаані» пов'язане з історичною біблійною місцевістю Ханаан.

Вперше цих котів почали розводити в розпліднику «Ha Jeruschalmi» в 1990-х роках. Творцем вважається російсько-ізраїльський скульптор Доріс Полачек. Спочатку були схрещені дика і домашня кішки. Потім додалася кров орієнтальних короткошерстих, абіссінських і бенгальських котів.

Остаточний вигляд канаані був представлений у 2000 році. З 2008 року схрещування дозволено тільки всередині породи.

Кішки породи канаані мають середні або великі розміри й вагу від 4 до 8 кг. Канаані офіційно визнана лише міжнародною німецькою організацією WCF, адже саме в Німеччині тривалий час розводили цю породу. Детальний опис згідно WCF:

• Голова середніх розмірів, має форму широкого трикутника. Лоб на відміну від морди злегка опуклий, ніс прямий без різкого стопа, сильне підборіддя;
• Вуха широкі біля основи, великі й загострені на кінчиках, широко посаджені й здаються настороженими. Бажані пензлики на вухах, а на задній поверхні — візерунок у вигляді відбитка;
• Очі — великі, мигдалеподібні, широко посаджені й під невеликим нахилом (однак канаани орієнтального виду вважаються відхиленням від стандарту). Колір очей завжди зелений у дорослих котів (жовто-зелений допускається);
• Тіло — мускулисте, атлетичне, але струнке, граціозне й елегантне, довга шия;
• Лапи — довгі й стрункі, овальні подушечки лап, ходою нагадує велику дику кішку;
• Хвіст — довгий, досить товстий у підстави й звужується до кінчика;
• Шерсть — щільно прилегла до тіла, коротка, з невеликим підшерстям. За структурою швидше груба, ніж м'яка. Волосинки досить довгі, щоб розгледіти чіткий тикинг на основному кольорі й малюнку, але це не повинно змазувати плямистий візерунок.

Коти канаані сильно прив'язуються до людини. Попри те, що ця порода дуже темпераментна, вихованця легко навчити побутових правил. Але приготуйтеся, що вам доведеться зіткнутися з упертістю і зайвою самовпевненістю цих кішок. Канаані може посидіти у вас на руках і трохи мурчати, але триватиме це недовго. Завдяки сильним заднім лапам ці коти дуже стрибучі й можуть забратися на будь-яку висоту. Це енергійні й спортивні тварини, яким потрібно забезпечувати немаленький простір для пересування й обов'язково кігтеточку. Вони дуже цікаві й постійно намагаються кудись залізти.

Канаані не люблять залишатися на самоті, але з задоволенням приймуть у свою компанію іншого кота або собаку.

Стандарт породи допускає відтінки забарвлення від бежевого до коричневого з плямами, які трохи розмиті через тикинга. Візерунок може бути плямистим або мармуровим. Таким чином, канаані може бути наступних кольорів:

• Плямистий сил,
• Шоколадний плямистий,
• Плямистий колір кориці,
• Мармуровий сил,
• Шоколадний мармуровий,
• Мармуровий колір кориці.

Сріблясті відтінки забарвлення не допускаються. Незалежно від забарвлення, на кінчику хвоста повинно бути мінімум три кільця. Це їх ознаки відмінності від інших порід. Сам кінчик хвоста і подушечки лап повинні бути чорними, як у справжньої лісової кішки. На шиї також «намисто», одне може бути розірваним. На лобі чітко видно візерунок у вигляді літери «М». Ніс цегляно-червоний з обідком в тон забарвлення.

Через те, що це досить молода порода, поки немає інформації про характерні для неї спадкові захворювання. Враховуючи, що у канаані є домішка крові бенгальської кішки, то від неї могла дістатися схильність до гіпертрофічної кардіоміопатії.

Крім того, у бенгальців дуже чутливий шлунок, тому і канаані потрібно годувати обережно. Не варто давати йому їжу зі свого столу, особливо це стосується жирної, солоної й солодкої їжі. Краще підібрати збалансований корм, збагачений в тому числі білками й вуглеводами. Ці коти не схильні до ожиріння, навпаки вони активно рухаються і витрачають енергію, але перегодовувати їх теж не потрібно.

В цілому, особливості догляду за канаані стандартні: вичісувати раз на тиждень, чистити зуби, вуха й очі, регулярно ходити до ветеринара.

• Канаані (ханаані), опис природи [Архівовано 9 травня 2018 у Wayback Machine.]

• Канаани

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Канаані

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.