Каргер Михайло Костянтинович

Каргер Михайло Костянтинович
рос. Каргер Михаил Константинович
Народився	17 (30) травня 1903  Казань, Російська імперія[1]
Помер	26 серпня 1976(1976-08-26)[2] (73 роки) або 25 серпня 1976(1976-08-25)[3] (73 роки)  Ленінград, РРФСР, СРСР[4]
Поховання	Казанське кладовищеd
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	історик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад	Ленінградський державний університет Інститут археології РАН
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук (1959)
Відомі учні	Tatiana Ilyinad Шпаков Анатолій Петрович Колесникова Діна Михайлівна Нємцова Валентина Сергіївна
Аспіранти, докторанти	Смірнова Енгеліна Сергіївна Tatiana Ilyinad
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди
Каргер Михайло Костянтинович у Вікісховищі

Миха́йло Костянти́нович Ка́ргер (нар. 17 (30) травня 1903(19030530), Казань — 26 серпня 1976, Ленінград) — радянський археолог, історик, мистецтвознавець. Професор Ленінградського університету (1949), лауреат Державної премії СРСР (1952), доктор історичних наук (1959).

Михайло Каргер народився у Російській імперії в місті Казань^[5] у родині вчителя. У 1919 році закінчив Самарську чоловічу гімназію, де навчався на історико-філологічному факультеті Самарського університету; у 1929 закінчив Петроградський університет в якому навчався на факультеті суспільних наук.

Після закінчення навчання працював у Російському музеї імені Олександра Пушкіна, Державній академії історії матеріальної культури, Ленінградському університеті. З 1939 почав працювати завідувачем кафедри російського мистецтва в Інституті живопису, скульптури і архітектури Всеросійської академії мистецтв, з 1949 — кафедри історії мистецтв на історичному факультеті Ленінградського університету. У 1964 отримав посаду завідувача Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР, де працював до 1972 року.

Помер 26 серпня 1976 року. Похований на Казанському кладовищі у місті Пушкін.

Автор близько 120 наукових робіт. У 1928—1936 роках досліджував пам'ятки архітектури Новгорода Великого, з 1938 — пам'ятки Києва княжої доби, історію культури і мистецтва Київської Русі. Проводив розкопки у Вишгороді, Борисполі, Зарубі, Переяславі. У 1955 очолив Галицько-Волинську архітектурно-археологічну експедицію, під час якої в місті Галич, селі Крилос і місті Володимир-Волинський були досліджені пам'ятки XII—XIII століття. Підсумком досліджень Каргера давньоруських міст стала його фундаментальна праця «Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города» у двох томах (1958, 1961).

• Денисенко Г. Г.. Каргер Михайло Костянтинович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 109. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Івакін Г. Ю.. Каргер Михайло Костянтинович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Редкол.: А.М. Прохоров (Главный редактор) и др. Большая советская энциклопедия: Италия—Кваркуш. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1973. — Т. 11. — 608 с.

• Статья [Архівовано 10 грудня 2019 у Wayback Machine.] на сайте «Исторический факультет Санкт-Петербургского государственного университета». (рос.)
• Тихонов И. Л. Каргер Михаил Константинович [Архівовано 18 березня 2016 у Wayback Machine.] // Биографика СПбГУ. (рос.)