Каришева Ксенія Олександрівна
Ксенія (Оксана)[1][2] Олександрівна Каришева (11 листопада 1883, Санкт-Петербург, Російська імперія — 22 квітня 1962, Київ, УРСР, СРСР) — український радянський лікар-дерматовенеролог. Дочка Олександра Павловського та мати Тетяни Каришевої. Доктор медичних наук (1948), професор (1949). Біографічні відомостіНародилася у 1883 році в Санкт-Петербурзі. У 1908 році закінчила жіночий медичний інститут. Відтоді переїжджає до Києва і працює в Київському жіночому медичному інституті. З 1911 року працює в Харкові: викладає в інституті вдосконалення лікарів[1] та працює завідувачем дитячого венерологічного відділення Харківського інституту боротьби з венеричними хворобами. У 1934 році повертається до Києва. Знову працює у Київському медичному інституті. Під час Другої світової війни мешкала в м. Арзамас, де за дорученням МОЗ СРСР досліджувала роль сульфаніламідних препаратів у лікуванні гонореї. Після війни ініціювала створення шкірно-венерологічних інституту та наукового товариства. Деякий час очолювала новостворені установи[3]. У 1944—1961 рр. працює в інституті удосконалення лікарів. Померла у 1962 році. Похована в Києві. Наукова діяльністьАвторка понад 80 наукових праць з дерматології та венерології, зокрема:
Неодноразово перебувала в закордонних наукових відрядженнях, зокрема відвідала у Франції Інститут Пастера. Також була в Німеччині, Італії. Сфера наукових досліджень: клініка, профілактика й лікування гонореї, а також негонорейних захворювань сечостатевих органів у дітей. Має державні нагороди СРСР, в тому числі з галузі науки, медицини. Примітки
Література
|