Народився Карл-Еміль 25 жовтня 1848 року в сім'ї лікаря Генріха Францоза. Великий вплив на майбутнього письменника мала няня-українка, що навчила його української мови, прищепила любов до українських казок, пісень.[6] Навчався у школі при монастирі домініканців у Чорткові.
З 1858 року жив у Чернівцях, де навчався у німецькій гімназії. Після закінчення гімназії, Францоз вступив на юридичний факультет Віденського університету, а згодом перевівся до університету в Ґраці.[6] Не закінчивши навчання, перейшов на журналістську роботу: з 1877 р. — у Відні, редагував Neue Illustrierte Zeitung, журнал Deutsche Dichtung, та як кореспондент подорожує країнами Західної Європи.
З 1877 року — юридичний консультант єврейської громади Відня[7], з 1886 р. — у Берліні.
Пам'ять про видатного сина австрійського народу живе не тільки на батьківщині, а й далеко за її межами.
Творча спадщина
Роман Францоза Ein Kampf um Recht («Боротьба за право», 1882) присвячений важкому життю гуцулів середині 19 століття і боротьбі проти соціальних утисків.
Етнографічні та культурологічні нариси, які публікувалися в газетах, згодом увійшли до збірки «З напів-Азії» (1876). Ця збірка викликала великий інтерес у читачів і поклала початок популярності Францоза як письменника в країнах Європи, Близького Сходу та Америки. Німецькою мовою збірка перевидавалася декілька разів. 1878 року вийшло її продовження — «Від Дону до Дунаю».
У розвідці «Малороси і їхні співаки» (Die Kleinrussen und ihr Sänger, 1877) та інших, згодом вміщених у книзі Vom Don zur Donau («Від Дону до Дунаю», 1878), Францоз дав високу оцінку поезії Шевченка. Вперше Францоз звернувся до теми Кобзаря в нарисі «Українці та їхній співець», де висловив думку про універсальність таланту Т. Шевченка: «Поет для всього цивілізованого світу», котрий «і як співець політичних свобод, і як поет кохання, і як епік, і як майстер надзвичайного художнього змалювання соціальних картин завжди залишається на рівні генія». 1889 року знову звертається до творчості Шевченка в літературній публікації «Українські поети».[8]
Дав загальний огляд української літератури Die Literatur der Kleinrussen (друге вид. «Від Дону до Дунаю», 1889) від 11 століття до 1880-х pp.
До найвидатніших творів письменника належать роман «За правду», повість «Німий», оповідання «Повстання у Воловцях», а також романи «Юдіт Трахтенберг», «Блазень» та ін.[9]
надгробок К. Е. Францоза
Вшанування пам'яті
До 1918 року у Чернівцях існувала вулиця Францоза[10].
Рихло П. Карл Еміль Францоз і український світ // Питання літературознавства: науковий збірник. — Чернівці, 2002.- Вип. 8. — С. 17-27.
Рихло П. Карл Еміль Францоз і заснування університету в Чернівцях // Міні-космос Буковини. Культурні здобутки регіону: матер. міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю Чернів. університету (3-4 жовтня 2005). = Minikosmos Bukowina. Kulturleistungen eines Landstriches.– Чернівці, 2006. — С. 58-66.
Рихло П. Карл Еміль Францоз. Світ людяності у чистому вигляді // Шлях довжиною два століття: святкове видання до 200-літнього ювілею створення Чернівецької загальноосвітньої школи № 1 (1808–2008). — Чернівці, 2008. — С. 23-24.
Рихло П. Український меридіан Карла Еміля Францоза // Францоз К. Е. UCRAINICA: культурологічні нариси / пер. з нім., передмова й коментар Петра Рихла.- Чернівці, 2010.- С. 7-17.
Чорпіта О. Австрійський письменник з гарячими симпатіями до українського народу / О. Чорпіта // Голос народу. — 2008. — № 42. — С. 5
Чорпіта Я. Карл-Еміль Францоз і Чортків / Я. Чорпіта // Голос народу. — 1993. — 8 травня. — С. 6
Чорпіта Я, Чорпіта О. Літературно-мистецька та наукова Чортківщина / Я. Чорпіта, О. Чорпіта . — Чортків: ВАТ «Поліграфіст», 2007. — С. 76-78
.png)
