Карл III (герцог Лотарингії)

Карл III фр. Charles III de Lorraine
Король Неаполя
1545 — 1608
Попередник:	Франциск I
Наступник:	Генріх II
Король Сицилії
1545 — 1608
Попередник:	Франциск I
Наступник:	Генріх II
Король Єрусалиму
1545 — 1608
Попередник:	Франциск I
Наступник:	Генріх II
Король Угорщини
1545 — 1608
Попередник:	Франциск I
Наступник:	Генріх II
Герцог Лотарингії
1545 — 1608
Попередник:	Франциск I
Наступник:	Генріх II
Народження:	18 лютого 1543[1]  Нансі, Лотаринзьке герцогство[2]
Смерть:	14 травня 1608(1608-05-14)[3][4][…] (65 років)  Нансі, Лотаринзьке герцогство[2]
Країна:	Франція
Релігія:	Християнство (Католицтво)
Рід:	Лотаринзький дім[1]
Батько:	Франциск I (герцог Лотарингії)[1]
Мати:	Крістіна Данська[1]
Шлюб:	Клод Валуа[1]
Діти:	Генріх II Добрий[1], Крістіна Лотаринзька[1], Франциск II (герцог Лотарингії)[1], Catherine of Lorrained[1], Єлизавета Рената Лотаринзька[1][5], Charles of Lorrained[1], Antonia of Lorrained[1][5], Charles de Remoncourtd[5], Anne de Lorrained[5] і Claude de Lorrained[5]
Медіафайли у Вікісховищі

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.

Карл III ( 18 лютого 1543(15430218), Нансі — 14 травня 1608, Нансі) — герцог Лотарингії з 1545 року до своєї смерті. Як нащадок Герхарда I він повинен був бути Карлом II, але лотаринзькі історики, бажаючи приписати герцогам Лотаринзьким спорідненість з Каролінгами, включили в нумерацію Карла I з династії Каролінгів.

Старший син герцога Лотарингії Франсуа I і Христини Данської. Карл став герцогом в 1545 році у віці 2 років. Регентами при ньому були призначені його мати і дядько Нікола Лотаринзький . У 1552 році король Франції Генріх II під час своєї «німецької подорожі» приєднав до Франції Мец, Туль і Верден і був проїздом в Нансі. Він з невдоволенням відзначив австрійський вплив регента Христини, племінниці імператора Карла V. Усунувши її, він визначив Ніколу єдиним регентом. Також, незважаючи на благання герцогині, король відвіз Карла в Париж, щоб той отримав освіту, яка б відповідала французьким інтересам.

У 1559 році Карл одружився з дочкою короля Клод Французькою . Він зберігав дружні відносини зі своїми шуринами, королями Франції. У той же час, за прикладом своїх попередників, Карл підтримував нейтралітет між Францією і Священною Римською імперією .

Ревний католик, Карл противився думки, що гугенот Генріх Наваррський може стати королем Франції. Саме тоді архідиякон Франсуа Розьер з Тульського єпископства надав книгу, в якій стверджував що герцоги Лотаринзькі є нащадками Каролінгів, це дозволило Карлу претендувати на трон. Сен-Жерменський мир, перехід в католицтво Генріха Наваррського і його коронація поклали кінець релігійним війнам. Мир був скріплений весіллям старшого сина Карла, Генріха і сестри короля, Катерини.

Незважаючи на п'ять років війн, правління Карла III було епохою процвітання і підйому. Разом з кардиналом Карлом Лотаринзьким він заснував університет в Понт-а-Муссон . Герцог розширив Нансі, створивши нову частину міста, в чотири рази більше старої. Карл III помер в 1608 році у віці 65 років. Йому були влаштовані пишні похорони, що знайшло відображення в численних гравюрах.

22 січня 1559 року в Парижі Карл одружився із Клод Французькою , другою дочкою Генріха II і Катерини Медичі.

Діти:

• Генріх (1563–1624), герцог Лотарингії і Бара;
• Христина (1565–1637), в 1587 вийшла заміж за Фердинанда I Медічі, великого герцога Тоскани ;
• Карл (1567–1607), кардинал Лотаринзький, єпископ Меца з 1578 і Страсбурга з 1604;
• Антуанетта (1568–1610), в 1599 вийшла заміж за Йоганна-Вільгельма, герцога Юліх-Берга ;
• Анна (1569–1676)
• Франсуа (1572–1632), герцог Лотарингії і де Бар;
• Катерина (1573–1648), настоятелька абатства Ремірмон ;
• Єлизавета (1575–1636), в 1599 вийшла заміж за Максиміліана I, курфюрста Баварії ;
• Клод (1575–1576)

• На першому в історії міжнародному Мадридському шаховому турнірі 1575 року, проведеному Філіпом II за участю італійських і іспанських шахістів, Карла III зобразив італійський художник-академіст Луїджі Муссіні . Насправді присутність Карла III на турнірі не зафіксовано документально.

• Гравюри похорону Карла III (фр.)