|
Касауров Микола Данилович
Мико́ла Дани́лович Касау́ров (22 травня 1896 БіографіяНародився в родині робітника в селищі Макіївка, тепер місто Макіївка, Донецька область, Україна. Трудову діяльність розпочав у 1910 році, з 14 років працював дверовим на шахті «Олександра» Бельгійського акціонерного товариства. У 1911 році перейшов на шахту «Марія» Петро-мар'ївського рудника (пізніше — рудника імені Менжинського Первомайського тресту Первомайськвугілля), де працював коногоном, вибійником, дільничним десятником. З 1924 року — на керівних посадах: помічник завідувача шахти, завідувач спуском і підйомом, помічник головного інженера шахти. З 1930 року — завідувач шахти № 6 Голубовського рудоуправління (місто Кадіївка). У 1931 році за розробку і застосування на практиці методу безперервного потоку вуглевидобутку нагороджений орденом Леніна. Того ж року був направлений на навчання в Москву. У 1937 році закінчив промислову академію імені Кагановича в Москві. Отримав призначення заступником керуючого тресту «Куйбишеввугілля», потім працював завідувачем шахти № 22 імені Кірова Донецької області. Одночасно керував розробкою 200-метрової лави шахти імені Менжинського. Організував на ній злагоджену роботу механізмів і домігся видатних результатів, на всіх лавах шахти запровадив графік циклічності, в результаті шахта різко підняла видобуток вугілля, за що Касауров був премійований автомобілем і нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. До 3 червня 1938 році працював керуючим тресту «Куйбишеввугілля». 26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Сталінсько-Куйбишевській виборчій окрузі № 267 Сталінської області. Від 3 червня 1938 року — начальник тресту «Донбасвугілля» Сталінської області[1], начальник комбінату «Сталінвугілля» Сталінської області. З кінця 1938 року — начальник Головного управління вугільної промисловості («Головвугілля») Донбасу і Кавказу Народного комісаріату паливної (з жовтня 1939 року — вугільної) промисловості СРСР. У квітні 1940 року переведений на роботу в центральний апарат Народного комісаріату вугільної промисловості СРСР: начальник відділу капітального ремонту наркомату, керуючий Всесоюзного топографо-маркшейдерського тресту. З початком німецько-радянської війни, у липні 1941 року був призначений завідувачем шахти № 20 у Тульській області. З січня 1942 року — в евакуації. Працював у тресті «Хакасвугілля» заступником головного інженера, завідувачем шахти № 13, потім № 7. У листопаді 1943 року повернувся на Донбас. Працював на посадах начальника шахт «Аннінська» та № 18 тресту «Кадіїввугілля». У 1945–1946 роках — заступник голови виконавчого комітету Кадіївської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області, заступник керуючого тресту «Ворошиловграджитлобуд». Із грудня 1946 року — начальник шахти № 22-6 імені Кірова тресту «Кіроввугілля» комбінату «Ворошиловградвугілля» Ворошиловградської області. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи в справі збільшення видобутку вугілля, відновлення та будівництва вугільних шахт та впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці, Касаурову Миколі Даниловичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». З березня 1953 року працював заступником керуючого тресту «Кадіїввугілля» Ворошиловградської області. У 1958 році вийшов на пенсію за віком, продовжував працювати в тресті старшим інженером із соціалістичного змагання відділу організації праці та технічного нормування. У 1964 році за станом здоров'я (переніс інсульт) залишив роботу. Віддав вугільної промисловості 53 роки трудового стажу. Потім — на пенсії, помер 19 квітня 1979 року в місті Стаханові Ворошиловградської області (тепер Кадіївка Луганської області). Нагороди
Примітки
Посилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
