Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Качкові

Качкові
Період існування: ранній олігоцен – сучасність
Dendrocygna autumnalis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Підряд: Anseres
Надродина: Anatoidea
Родина: Качкові (Anatidae)
Leach, 1820
Підродини
Вікісховище: Anatidae

Качкові (Anatidae) — широко поширена і найчисленніша родина водоплавних птахів ряду гускоподібних (Anseriformes), що включає близько 150 сучасних видів птахів, розбитих на 40—50 родів[1], багато з яких носять назву качок. Деякі види, такі, як крижень або сірий гусак, з давніх часів були одомашнені людиною і розводяться заради м'яса, яєць і пуху, інші є об'єктом мисливського промислу.

Еволюція та систематика

Еволюція

Качкові відносяться до стародавнього ряду гускоподібних птахів, чиї предки мешкали на землі ще в кінці Крейдяного періоду або в ранньому Палеоцені, 80—50 млн років тому. Про це, зокрема, свідчить викопна знахідка в американському штаті Нью-Джерсі, класифікована як Anatalavis rex (Shufeldt 1915) і, ймовірно, близька до напівлапчастої гуски[2]. Найдавніші викопні залишки, що належать безпосередньо до качкових, були виявлені в американському штаті Юта і відносяться до пізнішого періоду — верхнього Еоцену (40—50 млн років тому). За залишками крила вони були ідентифіковані як представники роду Eonessa[3]. Традиційно качкові розглядаються як сестринська група по відношенню до паламедей (Anhimidae), що разом з ними що входить до ряду гускоподібних. Передбачають, що їх поширення на Землі почалося на одному з материків в Південній півкулі[4].

Класифікація

Схема теоретичних стосунків підродин і триб качиних, побудована на підставі досліджень Делякура та Майра (1945)[5]

Хоча систематика качиних має давню та обширну історію, за рядом родів і видів цієї родини серед орнітологів досі зберігаються істотні розбіжності. Цьому, зокрема, сприяє незвичайно великий відсоток схрещування серед птахів, що належать до різних видів, родів і навіть триб[6]. У качкових часто зустічається подвійна, потрійна та зворотна гібридизація, що призводить до утворення всіляких форм — набагато частіше, ніж у будь-якій іншій родині птахів[7].

Першим вченим, який спробував класифікувати птахів, у тому числі лебедів, качок та гусей, вважається старогрецький філософ і основоположник систематики тварин Аристотель, який у своїх записах об'єднав їх, поряд з бакланами та пірникозами, у рід перетинчастолапих, або водоплавних (Steganopoda)[8][9]. Далі, у період з кінця XVII i до початку XX століть робилися неодноразові описи птахів в цілому, та качок і гусей зокрема, проте усі вони враховували лише невелику кількість зовнішніх характеристик, таких як форма дзьоба або ніг, за якими і визначалася приналежність до тієї або іншої групи.

Найбільший внесок у класифікацію до цього періоду внесли Френсіс Вілловбі (1635–1672), Карл Лінней (1707–1778), Карл Іллігер (1775–1813), Жан-Батіст Ламарк (1744–1829), Макс Фюрбрінгер (1846–1920) і Ганс Гадов (1855–1928)[7]. У російській науці систематичним описом птахів займалися Михайло Мензбір (1855–1935) та Сергій Бутурлін (1872–1938)[10][11].

Сучасні детальні описи родини почали з'являтися лише в середині XX століття, i одній з перших у цьому ряду стала система, яку запропонували 1945 року у праці «The family Anatidae» француз Жан Делякруа та німемь Ернст Майр[5].

Класифікація родини Anatidae П. Джонсгарда (1978)[12]

На відміну від своїх попередників, Делякруа і Майр стали враховувати максимально велику кількість морфологічних та поведінкових ознак, таких як довжина шиї, колір дорослих птахів та пташенят, розташування щитків на цівці, особливості розмноження та багато інших. Було додано досі рідко використовувану біологічну категорію триб, які об'єднують кілька родів у підродини за загальними зовнішніми ознаками, поведінковими характеристиками та особливостями біології і екології.[7]

Перша редакція дещо досконалішої системи Пола Джонсгарда вийшла в світ у 1961 році; пізніше вона зазнала кількох змін. У цій системі, на відміну від класифікації Делякруа и Майра, монотипні роди Cereopsis та Stictonetta було виділено в окремі триби, а напівлапчасту гуску вирішили помістити в окрему підродину.[13][14]. Класифікацію Джонсгарда часто використовують у сучасній орнітологічній літературі. Починаючи з 1986року з'явився ряд праць американського орнітолога Бредлі Лайвезі, основаних на детальному (близько 150 морфологічних ознак) дослідженні ряду гусеподібних, в результаті яких з'явилася інша система з рядом нових таксонів[15][16][17][18][19]. Серед російських робіт, присвячених класифікації ряду гусеподібних (включаючи й родину качкових), можна відзначити «Базовий список Гусеподібних (Anseriformes) світової фауни», який розробили орнітологи Коблик і Редькін і який вийшов у світ 2004 року[20]. Система класифікації взяла за основу систему Лайвезі, яку той описав у 1986–1997 роках і яку було перероблено з врахуванням модифікацій Едварда Дікінсона у третьому виданні «The Howard and Moore Complete Checklist of the Birds of the World».

Галерея

Посилання

  1. ↑ Jackson J. A., Bock W. J., Olendorf D. (2002). Birds I. Grzimek's Animal Life Encyclopedia. Т. 8. United States: Gale Cengage. ISBN 0-7876-5784-0. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |ссылка= (довідка)
  2. ↑ Creisler B. (1996—2002). Anatalavis Olson & Parris 1987 "duck-winged bird". Aves Translation and Pronunciation Guide (англійською) . Jeff Poling. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 16 січня 2008.
  3. ↑ Wetmore A. (1938). A Fossil Duck from the Eocene of Utah. Journal of Paleontology. 12 (3): 280—283.
  4. ↑ Коблик Е. А. (2001). Разнообразие птиц (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ). Т. 1 (вид. в 4-х томах). Москва: МГУ.
  5. ↑ а б Delacour J., Mayr E. (1945). The family Anatidae (PDF). Wilson Bull. 57: 3—55. Архів оригіналу (PDF) за 5 вересня 2008. Процитовано 27 липня 2009.
  6. ↑ Коблик Е. А., Редькин Я. А. Горячие точки таксономии гусеобразных фауны России и сопредельных регионов (PDF). Москва: Зоологический музей МГУ. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2006. Процитовано 27 липня 2009.
  7. ↑ а б в Поповкина А. Б., Поярков Н. Д. (2002). История исследований филогенетических отношений и построения систем гусеобразных (Anseriformes) (PDF). Москва: Биологический факультет МГУ им. Ломоносова. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2012. Процитовано 27 липня 2009.
  8. ↑ Аристотель 1937. О частях животных. М., Биомедгиз: 1-220.
  9. ↑ Аристотель 1940. О возникновении животных. М.-Л., Изд. АН СССР: 1-251.
  10. ↑ Мензбир М. А. 1895 Птицы России. Том 1. М.: I-CVIII, 1-836
  11. ↑ Бутурлин С. А. 1935. Гагаровые, веслоногие, цапли, пластинчатоклювые, куриные, пастушковые, триперстки. Полный определитель птиц СССР С. А. Бутурлина и Г. П. Дементьева. Т. 2. М.; Л.: КОИЗ. С. 1-280.
  12. ↑ Johnsgard, P 1978. Ducks, Geese, and Swans of the World. Lincoln and London: University of Nebraska Press
  13. ↑ Johnsgard P. A. 1961. The taxonomy of the Anatidae — a behavioural analysis. Ibis 103A:71-85
  14. ↑ Johnsgard P. A. 1979. Order Anseriformes, in Check-List of Birds of the World (E. Mayr and G. W. Cottrell, eds.), vol. 1, 2nd ed., pp. 425–506
  15. ↑ Livezey B. C. 1986. A phylogenetic analysis of recent Anseriform genera using morphological characters. Auk., 103(4):737-754 онлайн [Архівовано 6 березня 2005 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Livezey B. C. 1991. A phylogenetic analysis and classification of recent dabbling ducks (tribe Anatini) based on comparative morphology. — Auk 108:471-507. онлайн [Архівовано 2012-11-12 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Livezey B. C. 1995. Phylogeny and evolutionary ecology of modern seaducks(Anatidae: Mergini). — Condor 97:11, 233–255 онлайн [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Livezey B. C. 1995. Phylogeny and comparative ecology of stiff-tailed ducks (Anatidae: Oxyurini). Wilson Bulletin 107, 214 234. онлайн[недоступне посилання з жовтня 2019]
  19. ↑ Livezey B. C. 1995. A phylogenetic analysis of the whistling and white-backed ducks (Anatidae: Dendrocygninae) using morphological characters. — Ann. Carnegie Mus. 64:65-97
  20. ↑ Коблик Е. А., Редькин Я. А. 2004 Базовый список Гусеобразных (Anseriformes) мировой фауны. Казарка 10(2004) онлайн
Kembali kehalaman sebelumnya