Квиток

У Вікісловнику є сторінка квиток.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Квиток (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білет (значення).

Квито́к^[1] (від сер.-в.-нім. quīt через пол. kwit)^[2] — документ встановленої форми, який підтверджує право особи, яка його пред'являє, на отримання послуг, що є предметом професійної діяльності організації, яка випустила в обіг (емітувала) цей квиток. Зазвичай форми квитків встановлюються та затверджуються нормативними актами (постанови, накази й т.ін.) органів державної та виконавчої влади або організацій-емітентів квитків.

Використання квитків, з огляду на простоту і зручність, є поширеним при наданні різноманітних послуг: від транспортних перевезень до масових заходів культурного, просвітницького, спортивного та іншого спрямування. Сфера застосування квитків є надзвичайно широкою, тому для визначення особливостей використання квитків для тих чи інших цілей в нормативних актах, які визначають форму та порядок використання квитків, завжди існує окремий пункт (стаття), що дає визначення термінів стосовно певного конкретного використання квитків.

Види квитків

Умовно квитки поділяються на такі групи:

за сферою використання: на транспорті — квитки на перевезення (проїзд), у музейній, театральній, кіно-концертній діяльності, та інших видах шоу-бізнесу — вхідні квитки і т.ін.;
за кількістю однотипних послуг: одноразові та багаторазові (на визначену кількість послуг або на визначений термін користання послугою);
квитки на пред'явника та особові (іменні);
за розміром оплати вартості послуги споживачем: за повну вартість (повні), за частину вартості (пільгові, наприклад, для дітей, інвалідів, учнів, пенсіонерів тощо) та безоплатні.
за категорією користувача: службові (для працівників організації-емітента та деяких категорій державних службовців) та загального користування.
за способом виготовлення: паперові, картонні, пластикові та з електронними елементами контролю (чипами та магнітними стрічками)

Юридичні аспекти

З точки зору цивільного права квиток є документом, що посвідчує укладення публічного договору між особою-набувачем квитка та організацією-емітентом квитка, тому на бланку квитка повинні бути вказані певні суттєві умови договору: вартість послуги, термін надання (дата) послуги, назва організації-емітента та ін. Оплата вартості квитка набувачем є фактом акцепту такого договору, з умов якого випливають зобов'язання організації-емітента квитка.

Квиток є документом, що посвідчує правовідносини суб'єктів права, тому як виготовлення, так і реалізація фальшивих (або підроблених чи перероблених) квитків є злочином і трактується кримінальним правом як шахрайство.

Користування послугою, яка надається тільки за умови придбання відповідного квитка, без наявності такого квитка (наприклад, безквитковий проїзд у громадському транспорті) є адміністративним правопорушенням і карається штрафом.

Квиток в деяких випадках виконує роль квитанції — документа, що підтверджує факт і розмір витрат. Наприклад, квиток на проїзд у залізничному чи іншому транспорті додається до авансового звіту про витрати на відрядження.

Примітки

↑ Квиток // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Квиток