|
Колодне (Тернопільський район)
  Коло́дне — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 орган місцевого самоврядування — Колодненська сільська рада. До Колодного приєднано хутір Жолоби. Хутір Стадарня було знято з обліку у зв'язку із переселенням жителів. Населення — 1457 осіб.[1] Від вересня 2015 року — центр Колодненської сільської громади. Географія.JPG) Розташоване на лівому березі річки Гнізна, за 12 кілометрів на північ від центру громади — міста Збаража. Частина Колодного «Лісовеччина» розташована південніше, за 10 кілометрів від міста, колись було окремим селом. ІсторіяПерша писемна згадка - 9 липня 1463 року. У Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл, що відійшли князям. Зокрема, Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села. Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53). Перша писемна згадка про Колодне сягає 1465 року. Згідно з актом про перерозподіл земель між предками князів Збаразьких Семеном, Солтаном і Василем, до князя Семена відійшло місто Колодень, а сам він отримував титул князя Колодненського. У 1518–1545 роках містечком володіли князі Острозькі. У 1545 році власником став краківський каштелян Ян Амор Тарновський — засновник Тернополя, тесть Василя Костянтина Острозького. У 1589 році на Колодень напали татари, відтоді поселення — село. Під час Визвольної війни проти польського поневолення під проводом Богдана Хмельницького жителі села брали участь у облозі Збаразького замку. Від Острозьких Колодне перейшло у власність до Цетнерів, потім — Жевуських, від них у 17 столітті до Свейковських. У 19 столітті селом володів граф Грохольський. У 1894–1895 роках у Колодному була епідемія холери. Вкінці 19 — на початку 20 століття діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші українські національні організації. За даними 1913 року, у селі Колодне, Заруденської волості, Кременецького повіту, мешкало 2471 жителі. Південніше села, в урочищі Збараж, була Збаразька митна застава. Були: 2-класне сільське училище, фельдшерський пункт, 2 бакалійні крамниці, винна лавка та кредитне товариство. У 1793—1918 роках південніше села пролягав кордон між Австрійською та Московською імперіями. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[2]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[3]. Пам'ятки
НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Соціальна сфераВ селі є загольноосвітня сільська школа І-ІІІ ступенів, АЗПСМ (амбулаторія загальної практики сімейної медицини), клуб, бібліотека, відділ зв'язку. ПромисловістьПрацюють підприємства ТзОВ «Весна» та «Лісовиччина», також є підприємство «Захід Агро-сервіс» Пам'ятники1969 споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельчанам. Храми
Є церкви Святого Михаїла (1575, дерев'яна), реставрована у 1991 році. А також кам'яна Святого Миколая з 18 століття. Є також Дім молитви, споруджений у 1990-х роках. 17 листопада 2013 року відбулося освячення Свято-Михайлівського храму, таїнство зверший постійний член Священного синоду УПЦ КП, митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан[5]. Відомі людиУ селі народилися:
У місцевій школі навчалися:
Примітки
Джерела
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
