«Ніжин — місто невелике. Водночас воно було осередком просвітництва Чернігівщини та півночі Полтавщини. Тут красувався тоді Безбородьків ліцей. До того ж за Ніжином було славнозвісне минуле історичне, особливо торгашеське, тому серед людності було вдосталь людей із статками».
Друкуватися почав у 1858 році у «Черниговском Листке». Вів велику й різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» 1882).
Налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині.
Обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без слідства і суду був засланий до Вологди.
Від 1865 перебував за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. Відвідавши Львів, а також побувавши в Німеччині (Дрезден, Лейпциг), Кониський повернувся в Україну, де під офіційним наглядом поліції якийсь час проживав у Єлисаветграді, Бобринці, а з кінця 1866 р. — у Катеринославі (майже шість років), займаючись адвокатською та літературною працею.
Більшість з того, що за ці роки Кониський написав та зібрав (наприклад, роман «Не даруй золотом, та не бий молотом», три віршовані поеми «Семен Палій», «Козак Розум», «На засланні», близько 20 тисяч слів для українського словника, великий збірник прислів'їв), у 1871 р., під час чергового трусу забрано російською поліцією та назавжди втрачено.
1872, після зняття поліційного нагляду, повернувся з Катеринослава до Києва. Там працює у газеті «Киевский Телеграф».
Кониський був один із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатор перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності).
Літературну діяльність почав 1858. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», інші, які, втім, стримано оцінюються критиками. В оповіданнях Кониський порушує проблему соціального й національного гноблення України в складі Російської імперії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора душа», «Старці», «За кригою»). В повістях «Семен Жук і його родичі» та «Юрій Ґоровенко» подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників.
Від кінця 1920-х років твори Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до «націоналістів». Певна «реабілітація» Кониського відбулася у 80-х роках ХХ ст., а в Києві 1990 перевидано його монографію «Тарас Шевченко-Грушівський».
Доманицький В. Бібліографічий вказівник творів О. Я. Кониського, писаних українською мовою // Кіевская старина, 1901, № 1. с. 131—151. [2]
Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 128, 228, 229, 267.
Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 202.
Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага: Наукове видання / Упорядкування, передмова, примітки Т. П. Демченко, О. О. Мисюри. — Чернігів: Просвіта, 2011. — 210 с.
Іваницька С. Г. Олександр Якович Кониський в епістолярному спілкуванні (1893—1900 роки): [Рец.]: Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага: Наукове видання / Упорядкування, передмова, примітки Т. П. Демченко, О. О. Мисюри. — Чернігів: Просвіта, 2011. — 210 с. // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2011. — Вип. XXXI. — С. 358—363.
Іваницька С. Г. «…Першорядне джерело для історії нашого духовного життя…»: Рецензія: Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага: Наукове видання / Упорядкування, передмова, примітки Т. П. Демченко, О. О. Мисюри. — Чернігів: Просвіта, 2011. — 210 с. // Київська старовина. — К., 2012. — № 3. — С. 153—157.
Олександр Кониський // Вісник НТШ. весна-літо 2016 р. С.52-56.
Речник національної ідеї. До 180-річчя від дня народження О. Кониського (1836—1900) // Дати і події. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] — 2016, друге півріччя: календар знамен. дат № 2 (8) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С. 40-44.
Левченко І. К. Постать Олександра Кониського в громадсько-політичному житті Великої України та Галичини другої половини ХІХ століття: стан дослідження проблеми //Ніжинці відомі й невідомі: особистісний фактор у регіональній історії (друга міськрайонна науково-практична конференція). — 2016. — С. 49-60.
Кониський О. Думки і помітки. [Електронний ресурс]. URL: http://www.historians.in.ua/images/sampledata/hist-images/rizne/2015/04/Konyskiy_Diary.pdf (Дата звернення: 02.12.2016).
Франко І. Про життя і діяльність О. Кониського. — Львів: Видавництво товариства «Просвіта», 1901, 36 с.
Кониський Олександр Якович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 523.