Конфлікт між Газою та ІзраїлемКонфлікт між Газою та Ізраїлем є частиною ізраїльсько-палестинського конфлікту, але також є ареною боротьби за владу між регіональними державами, включаючи Єгипет, Іран і Туреччину разом з Катаром, які підтримують різні сторони конфлікту в світлі регіонального протистояння між Іраном і Саудівською Аравією[1] з одного боку та між Катаром і Саудівською Аравією з іншого, а також криза в єгипетсько-турецьких відносинах.[2] Конфлікт виник із виборів ісламістської політичної партії ХАМАС у 2005[3] та 2006[4] роках у секторі Газа та загострився через розкол палестинського уряду на уряд ФАТХ на Західному березі та уряду ХАМАС у Газі та подальше насильницьке вигнання ФАТХ після того, як ФАТХ програв вибори ХАМАС. Палестинські ракетні обстріли Ізраїлю[5], ізраїльські авіаудари по Газі та спільна єгипетсько-ізраїльська блокада Гази загострили конфлікт. Міжнародна спільнота вважає невибіркові атаки на цивільних осіб і цивільні структури незаконними згідно з міжнародним правом.[6][7] У рамках Плану одностороннього розмежування 2005 року Ізраїль зберіг виключний контроль над повітряним простором і територіальними водами Гази, продовжував патрулювати та контролювати зовнішній наземний периметр Сектора Гази, за винятком його найпівденнішого кордону (де Єгипет зберігав контроль над кордоном, перетини кордона контролювалися європейськими спостерігачами) і продовжували контролювати та блокувати узбережжя Гази. Ізраїль значною мірою забезпечує та контролює інфраструктуру водопостачання, електроенергії та зв'язку Гази.[8][9] За даними Human Rights Watch і Amnesty International, Ізраїль залишається державою- окупантом відповідно до міжнародного права.[10] Організація Об'єднаних Націй заявила, що відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки вона вважає Газу частиною «окупованих палестинських територій».[11] Тим часом уряд ФАТХ на Західному березі річки Йордан, міжнародно визнаний єдиним представником Держави Палестина, вважає Сектор Газа частиною Палестинської держави і не визнає уряд ХАМАС. ПередумовиБар'єр Ізраїль — ГазаБар'єр Ізраїль — сектор Гази, завершений у 1996 році, допоміг зменшити незаконне проникнення із Сектора Газа в Ізраїль. З початку Другої Інтифади жителям Гази не дозволялося в'їжджати до Ізраїлю з метою отримання роботи. Спеціальні дозволи на в'їзд до Ізраїлю з медичною метою також були значно скорочені, що ускладнило подорож палестинцям.[12] Іцхак Рабин був першим, хто запропонував створити фізичний бар'єр між ізраїльським і палестинським населенням у 1992 році, а до 1994 року почалося будівництво першого бар'єру — бар'єру Ізраїль — Газа; насправді це дротяна огорожа, оснащена датчиками. Після нападу на Бет-Лід поблизу міста Нетанья Рабін уточнив цілі заходу, заявивши, що:
Друга ІнтифадаДруга Інтифада, також відома як Інтифада Аль-Акса, почалася у вересні 2000 року. Багато палестинців вважають Інтифаду національно-визвольною боротьбою проти ізраїльської окупації, нав'язаної їм після війни 1967 року, тоді як багато ізраїльтян вважають її терористичною кампанією. Палестинська тактика варіювалася від проведення масових протестів і загальних страйків, як під час Першої інтифади, до акцій терористів-смертників і обстрілів житлових районів на сході та півдні Ізраїлю ракетами «Касам». Ізраїльська тактика варіюється від проведення масових арештів і адміністративного ув'язнення палестинців через встановлення контрольно-пропускних пунктів і побудови ізраїльського бар'єру в секторі Газа та бар'єру на Західному березі річки Йордан до здійснення вбивств бойовиків і лідерів палестинських організацій. Після парламентських виборів у Палестині 2006 року Ізраїль вів переговори з Махмудом Аббасом і ОВП, але одночасно бомбардував активістів і бойовиків ХАМАС і арештовував політиків, обраних ХАМАСом. Кількість загиблих, як військових, так і цивільних, за весь розглянутий період (2000—2007) оцінюється в понад 4300 палестинців і понад 1000 ізраїльтян. На сьогодні також було вбито 64 іноземних громадян (54 — палестинцями, 10 — ізраїльськими силами безпеки).[13] Одностороннє розмежування ІзраїлюІзраїль реалізував свій План розмежування в серпні-вересні 2005 року, вивівши свою цивільну та військову присутність із сектора Гази та зберігши контроль над повітряним простором Гази, морським доступом і кордонами навіть з Єгиптом згідно з угодою 2005 року з Палестинською владою. Ракетами «Кассам» регулярно запускали до відведення ізраїльських сил, а після відходу із Гази кількість атак «Кассам» зросла. Палестинські бойовики обстріляли низку військових баз і цивільних міст на півдні Ізраїлю.[14] З 2001 року палестинські бойовики здійснили тисячі ракетних і мінометних обстрілів Ізраїлю з сектора Газа.[15] Тринадцять ізраїльтян загинули і сотні отримали поранення в результаті обстрілу ізраїльських цілей ракетами «Кассам». Крім того, ракетні атаки «Касам» призвели до посттравматичного стресового розладу (ПТСР) як у дітей, так і у дорослих, причому 33 % дітей, які живуть у Сдероті, страждають від ПТСР.[16][17] Див. також
Примітки
|